Це було так просто і звично так, Вимовляти ім’я твоє на світанку, І ховатись в обіймах від чар серпанку, Це було так просто і звично так. Їсти ягоди стиглі із ніжних рук, Ледь торкаючись пальців тонких губами, У мереживі дивних віршів словами, Жити там де живе твого серця стук.
Це було так просто і звично так
Огорнутись легким ароматом кіс, Від дощу переховуючись в альтанці, Під алегро краплинне по даху таці, І дивитись на абрис – далекий ліс. Розчинитись у магії твоїх днів, І творити твої незабутні ночі, Поринати у примхи такі жіночі, Глибину недосяжну п’янких чуттів.
Це було так чарівно, жадано так.
У романі життя є й моя одна, Не написана ще до кінця сторінка, Зачекай, не гортай її. Ця пір’їнка, Хай побуде іще край твого вікна. Хай побуде іще, хай іще тремтить, Як зривається фатуму хижий вітер, І любові слова з акуратних літер, На сторінці моїй розмітає в мить.
Пір'їнка, яка побуде край вікна- дуже романтично.... Та пісня ,на мій погляд, виконується без ніжних емоцій....трішки чуттєвості в голосі не вистачає.....Хоча, слова дуже файні......
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
