Пробачте мамо!

Скажіть, матусю,

Чи варте втомлене життя?

Немов у крузі

У нетрях власного буття  

Я заблудився.

Панує дика темнота.

Скрегоче пісня

Що чую тільки, тільки я.

Пробачте, мамо,

За біль, розлуку і брехню

Отця  нестало

Я Вам Його не заміню,

Як не стараюсь

Ех,  краще б я тоді помер! -

До небокраю

Прикований життєвий нерв.

Скажіть, матусю,

Чи варте сковане життя?

Не перевчуся

Таких як я більше нема-

У цілім світі.

Скувала міцно ця земля.

Несамовиті

Панують гордості слова.

Пробачте, мамо,

За все погане, що було

Напевно рано

Я на доросле сів крило

Мені не просто

Для Вас я витерплю усе

Признаюсь - жорстко

Мене по течії несе.

Скажіть, матусю,

Чи варте злякане життя?

Так, я боюся,

За Вас ріднесенька моя.

Я буду сином

Для Вас маленьким і міцним.

Хай чоловіком

Залишусь вічно молодим.

Простіть, рідненька,

Безсилі вчинками слова.

Буденність клейка,

Немає  в неї вороття.

Ніщо не можу

Подіяти з цим болем я.

Мене тривожить

Ця вічна холодом зима

Скажіть, матусю,

Чи варте праведне життя?

Я підкорюся

Законом Ваші є слова

«В любові – бідність»,

Стає безсилою війна.

Для наших злиднів

Вже й смерть якась і нестрашна.

Пробачте, мамо…