Таки щось і нагадує того революцйонера...Та я гадаю, що вітер також може (рватися в бій), а не тільки дух- основне щоб користь з того була:).Дякую за коментар,
і так хочеться з тобою знов поринуть в круговерть годі бути вже сумною щастям сповнююся вщерть. ОХ! мені б ваші роки...може в лісі й погуляли ми... Вибачте за ностальгію,дякую за надхнення від прочитаного!
Може би і погуляли,якщо Ви, звичайно, не той Карась, що з Одаркою на попідтиннях сварилися :),- бо ще й мені перепаде від неї.А за такий поетичний комент- дякую! -- надихає до творчості.Щасти Вам!
ох-хо-хо!Ви як ніхто добре знаєтесь в музиці,а чи ви не Одарка?!З такою і в вогонь і в воду...хоча б ...просто поговорити...А жінка зрозуміє,а чоловік?! Вам у красі ще дозрівати, мені лиш мріяти...кохати...
Ой не Одарка я, не Одарка- Роксолана, як бачите,далеко мені до рідних лісів.Але дякую Вам за бажання погомоніти зі мною- Ви мене усміхнули! Тож і Вам гарного настрою!
Листи летять. Нажаль не в скриньку. Хоч кольорові – неживі. Вони то з вітром в поєдинку, То вже, знеможені, в траві. Листи летять – дерева голі. Стоять зажурені, обдерті… А я люблю листи не кволі, А я люблю листи в конветрі.
пані Роксолано, хороший вірш!!=)) тільки я трошки не зрозумів фразу "похололий вітросвист"..не впевнений щодо "похололий", може, краще "охололий"?? та все-одно із задоволенням ставлю 5.0.
Дякую Тобі, Іванку за запалені зірочки- відпускаю їх у небо! Щодо слова"похололий" - то є такий варіант. "охолоджений"- "похолоджений".Похололий- той, що похолоднішав.
Пані, Роксолано, аж замерзла чираючи ваш вірш. Дуже холодна осінь у вас напевно? Ви знаєте мене зачепила ось ця фраза:"І не є в тім щось незвичне-" Відразу пригадалось мені, як дядько, що живе в Англії, висилаючи фото пише: то є я і моя родина. Все таки мабуть відбувається мовна накладка.
п. Катрусечко, той віршик писала ще коли мені було десь років двадцять- то не осінь холодна була, то, знаєте, як у юності:перше кохання-перше страждання...Тоді мені чужиною ще й і не пахло- не знала, що мене запросять на роботу в таку далеч. А той зворот:"і не є в тім щось незвичне"- згідна, рідкісно використовується, але то ніяка не мовна накладка- я тоді ще й мови іншої , окрім української, добре не знала.Просто тут у вірші так треба- не думаю, що дуже разить.Дякую Вам, що читаєте мої віршики!
Роксолано, твір... ну дуже сподобався (особливо перша стопа), але : 1. Чому лист опадає в дві долоні?? Тобто ви його ловите? 2. Чому лист ковзнувши плече не впав? А лише опада? другими словами ви описуєте самий процес падання листочка? Бо далі чомусь я не бачу саме такого опису. Але то моя суб"єктивна точка зору І взагалі усе ж гарно, чого я чіпляюся
Та ти, Роксолано, невдовзі мене без шматка хліба можеш залишити, якщо й надалі так гарненько будеш пейзажні замальовки робити... Сподобалося, правда...
Медбратику, приємно, що Tобі, такому строгому критику, сподобалося. Та я не знаю, що там мені опадало в моїх 20 років, що я зловила, а що ні...- старенький віршик, навіть і не знаю чого витягнула із шухлядки- просто чогось захотілося.
Наталочко, дякую, що завітали на мою сторінку. Приємно знати, що вірш творить настрій.Щасти Вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
:),- бо ще й мені перепаде від неї.А за такий поетичний комент- дякую! -- надихає до творчості.Щасти Вам!
дякую за таку високу оцінку, вже я про їх і забула, а Ваш вірш змусив згадати, навіяв ностальгію 
