ЩО Є ДОБРЕ, ЩО Є ЗЛЕ
Ось пибіг Тарас малий, І питає в діда: Як то є – по-Праві йти? Що таке є Віда? Що є добре, що є зле? Як їх відріжнити? Хочу знати геть усе, Як на світі жити! Дід здивовано всміхнувся (вигнулись аж брови), Розправляє сиві вуса: Шоб ти був здоровий! Черевик, якого шив, відклада, малого На коліно посадив І почав от з чого: Білий світ і все у нім Створено Богами, Все у ньому є святим, Тож не є поганим. Бачиш – Сонце, хліб росте, Пташечки співають... То є добре, то – святе! Всі це відчувають. Чорна хмара наліта, Град жита вражає... Хоч не зле, та все ж біда – Не буде врожаю! Та ось вийшов мудрий волхв, Перуна покликав, Стороною град пройшов, Оминуло лихо. То є добре, коли всяк Свою справу знає: Селянин – оре, вояк – Землю захищає... Бачиш – мати хліб пече, Татко сіно косить, Бабця он, полотна тче, Любця воду носить, Ярик вигнав череду, Стан в хліві попоравсь... Праця кожного в роду – То є спільна користь! Навіть Дарочка взялась Колисать малого, Все це – добре, праця нас Наближа до Бога! Ми на те й йдемо в цей світ, Аби через працю Свою волю й дух зростить Й до Богів підняться. Права нам до того шлях, Тож по Правді Божій Жити в світі має всяк – Бідний і заможний... Чи старий, чи молодий, Чоловік, чи жінка Всі повинні ми по ній Мірять свої вчинки! Бо ж є люди, хоч й не в нас то, Жадібні на очі, Обмануть кого, чи вкрасти – Працювать не хочуть... В цих людей страшна біда, Ця біда вже зла є – Міцно спить душа свята, Й совісті немає, От і мучаться вони, Білим світом нудять... Не водися із таким, Лихо з того буде. Всяка правда – від Богів! Кривди – від жадоби, Ліні, заздрощів, страхів... Через них зле робим. Коли ж чинимо ми зле, Божої подоби Позбавляємось, і те Нам несе хвороби. Злість, неправда – це сміття, Бруд в душі людини... Без жалю і каяття Позбувайсь їх, сину! Бо з болота вироста Лиш лілея біла, А людині чистота – То найперше діло! Тож людина має все це Бруд-сміття спалити, В чистоті тримати серце, Божий Світ любити! Пригадай, Екзюпері Про Малого Принца Вчора я читав тобі, В нього вірний принцип: Встав ранкової пори – Сам причепурися, І планету прибери, Й Богу помолися... А тоді, навівши лад В себе і навколо, Вже й до справ: хто – працювать, А кому – до школи... І от слушний час настав, Запитать тебе тут: Чом письменник написав “Прибери планету”? – Знаю, ви колись казали, Дбати ми повинні За планету, й за державу – То є дім наш спільний. Як у хаті й на подвір’ї, В Україні й в світі Маємо з Богами спільно Добролад творити. – Так, Тарасе, молодець! Дійсно, якщо кожен Навкруг себе прибереться, Світ змінити можем. Он, дівча маля втіша, Встать допомагає... Чуйна в ній живе душа, Добре серце має... Он де, старший став стусать Меншого хлопчинку... Сором, що тут і казать, Це негідні вчинки! Той хлопчак кричить: Не тронь Слабших й менших зростом! Хоч малий, а вже герой, Приклад і дорослим! Він козацький має дух, Відчуває Праву, У житті ще не одну Зробить гарну справу. Бо й дорослі є, нажаль, – Лиш про себе дбають, Ще й дітей вчать: Не зважай! Наша хата скраю... Звідси біди наші йдуть – Коли ми байдужі, Злу не перепиним путь Зло це стане дужчим. Тож усюди і завжди ти Слухай свою совість, Зло та лихо зупинити Будь напоготові. Надто ж, спільна є біда, Ну, скажім, війною Ворогів іде орда, Всяк ставай до бою! Якщо дійде справ таких, Осторонь стояти – То найбільший в світі гріх, Так-то друже-брате! Тож дивись – що, де і як, І не будь байдужий, Виміряй по Праві шлях І вдивляйся в душі... Що є добре, що є зле – Слухай своє серце, Правда Божа в нім живе, Совісттю зоветься. З нею житимеш в ладу – Прийдеш до Вираю. Я, раніше там буду, Вже тебе спитаю: Що є добрим, що є злим? Як їх відрізнити? Як-то є по-Праві йти І як в світі жити? Тож питання ці собі Став на кожне діло. Вчинку кожному в житті Вони є мірило! З ними гідно все пройдеш, Рід не осоромиш. З ним – Прави Шлях знайдеш, Гарні справи зробиш... * * * Вечоріло... Яр вертавсь, Гнав корів додому. Дід за шило знов узявсь І за дратву нову. А малий Тарас помчав Стадо завертати, Бо по-Праві, дід навчав, Ближнім помагати! Й думав: Добре, що є дід. Мудрий він, і знає Від, повід і приповід, Й нам розповідає. Добре, що навчає нас. Лиш спитай, він має Настанови на всяк час І у всякій справі. * * * Добре є баби й діди, Які мудрість мають. Коли слухаєш їх ти – Біди оминають. А от в кого їх нема, Тим вже гірше трішки Тож для них я й записав Діда повідь в книжку. --------------------------------------------------------------------------------------
Додав: Radij (28.02.2013)
| Автор: © Олешко
Розміщено на сторінці : Вірші для дітей
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1716 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.