Ось пибіг Тарас малий, І питає в діда: Як то є – по-Праві йти? Що таке є Віда?
Що є добре, що є зле? Як їх відріжнити? Хочу знати геть усе, Як на світі жити!
Дід здивовано всміхнувся (вигнулись аж брови), Розправляє сиві вуса: Шоб ти був здоровий!
Черевик, якого шив, відклада, малого На коліно посадив І почав от з чого:
Білий світ і все у нім Створено Богами, Все у ньому є святим, Тож не є поганим.
Бачиш – Сонце, хліб росте, Пташечки співають... То є добре, то – святе! Всі це відчувають.
Чорна хмара наліта, Град жита вражає... Хоч не зле, та все ж біда – Не буде врожаю!
Та ось вийшов мудрий волхв, Перуна покликав, Стороною град пройшов, Оминуло лихо.
То є добре, коли всяк Свою справу знає: Селянин – оре, вояк – Землю захищає...
Бачиш – мати хліб пече, Татко сіно косить, Бабця он, полотна тче, Любця воду носить,
Ярик вигнав череду, Стан в хліві попоравсь... Праця кожного в роду – То є спільна користь!
Навіть Дарочка взялась Колисать малого, Все це – добре, праця нас Наближа до Бога!
Ми на те й йдемо в цей світ, Аби через працю Свою волю й дух зростить Й до Богів підняться.
Права нам до того шлях, Тож по Правді Божій Жити в світі має всяк – Бідний і заможний...
Чи старий, чи молодий, Чоловік, чи жінка Всі повинні ми по ній Мірять свої вчинки!
Бо ж є люди, хоч й не в нас то, Жадібні на очі, Обмануть кого, чи вкрасти – Працювать не хочуть...
В цих людей страшна біда, Ця біда вже зла є – Міцно спить душа свята, Й совісті немає,
От і мучаться вони, Білим світом нудять... Не водися із таким, Лихо з того буде.
Всяка правда – від Богів! Кривди – від жадоби, Ліні, заздрощів, страхів... Через них зле робим.
Коли ж чинимо ми зле, Божої подоби Позбавляємось, і те Нам несе хвороби.
Злість, неправда – це сміття, Бруд в душі людини... Без жалю і каяття Позбувайсь їх, сину!
Бо з болота вироста Лиш лілея біла, А людині чистота – То найперше діло!
Тож людина має все це Бруд-сміття спалити, В чистоті тримати серце, Божий Світ любити!
Пригадай, Екзюпері Про Малого Принца Вчора я читав тобі, В нього вірний принцип:
Встав ранкової пори – Сам причепурися, І планету прибери, Й Богу помолися...
А тоді, навівши лад В себе і навколо, Вже й до справ: хто – працювать, А кому – до школи...
І от слушний час настав, Запитать тебе тут: Чом письменник написав “Прибери планету”?
– Знаю, ви колись казали, Дбати ми повинні За планету, й за державу – То є дім наш спільний.
Як у хаті й на подвір’ї, В Україні й в світі Маємо з Богами спільно Добролад творити.
– Так, Тарасе, молодець! Дійсно, якщо кожен Навкруг себе прибереться, Світ змінити можем.
Он, дівча маля втіша, Встать допомагає... Чуйна в ній живе душа, Добре серце має...
Он де, старший став стусать Меншого хлопчинку... Сором, що тут і казать, Це негідні вчинки!
Той хлопчак кричить: Не тронь Слабших й менших зростом! Хоч малий, а вже герой, Приклад і дорослим!
Він козацький має дух, Відчуває Праву, У житті ще не одну Зробить гарну справу.
Бо й дорослі є, нажаль, – Лиш про себе дбають, Ще й дітей вчать: Не зважай! Наша хата скраю...
Звідси біди наші йдуть – Коли ми байдужі, Злу не перепиним путь Зло це стане дужчим.
Тож усюди і завжди ти Слухай свою совість, Зло та лихо зупинити Будь напоготові.
Надто ж, спільна є біда, Ну, скажім, війною Ворогів іде орда, Всяк ставай до бою!
Якщо дійде справ таких, Осторонь стояти – То найбільший в світі гріх, Так-то друже-брате!
Тож дивись – що, де і як, І не будь байдужий, Виміряй по Праві шлях І вдивляйся в душі...
Що є добре, що є зле – Слухай своє серце, Правда Божа в нім живе, Совісттю зоветься.
З нею житимеш в ладу – Прийдеш до Вираю. Я, раніше там буду, Вже тебе спитаю:
Що є добрим, що є злим? Як їх відрізнити? Як-то є по-Праві йти І як в світі жити?
Тож питання ці собі Став на кожне діло. Вчинку кожному в житті Вони є мірило!
З ними гідно все пройдеш, Рід не осоромиш. З ним – Прави Шлях знайдеш, Гарні справи зробиш...
* * * Вечоріло... Яр вертавсь, Гнав корів додому. Дід за шило знов узявсь І за дратву нову.
А малий Тарас помчав Стадо завертати, Бо по-Праві, дід навчав, Ближнім помагати!
Й думав: Добре, що є дід. Мудрий він, і знає Від, повід і приповід, Й нам розповідає.
Добре, що навчає нас. Лиш спитай, він має Настанови на всяк час І у всякій справі.
* * *
Добре є баби й діди, Які мудрість мають. Коли слухаєш їх ти – Біди оминають.
А от в кого їх нема, Тим вже гірше трішки Тож для них я й записав Діда повідь в книжку.
--------------------------------------------------------------------------------------
|