Вітер сердито завиває в степу, Зриває з дерев зажурені листочки. Навіть в осінь золоту Не знають спокою орли - синочки. Серце тріпочеться на вітру, Душа нескорених під прицілом. День і ніч, вдивляються вдалину Де свистять вогняні стріли . Їх думки яскраві блукають Біля батьківської оселі . Де дружина і дітки чекають І матусині очі невеселі. А багряне листя котиться , Шурхотить у бійців під ногами. А їм найбільше в житті хочеться, Щоб усмішка цвіла на устах у мами. Щоб сяяли очі від радості і щастя І перелився повсюди дитячий сміх. Щоб мрія ніколи згасла На землі панував мир. І листочок ,багряний не журивсь.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1655 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
