Коментувати також можна з та

Ср, 26/06/19, 07:52
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [972]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [130]
Аудіовірші [49]
Українцям [2427]
Вірш-пісня [511]
Вірші про Україну [1377]
Вірші про рідний край [752]
Вірші про мову [160]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [82]
Загадки [15]
Верлібр [139]
Елегія [50]
Історичні вірші [278]
Вірш-усмішка [950]
Вірші про сім'ю [378]
Вірші про рідню [137]
Вірші про жінок [638]
Вірші про чоловіків [99]
Вірші про військових, армію [176]
Вірші про Перемогу, війну [296]
Вірші про кохання [3148]
Вірші про друзів [704]
Вірш-казка [124]
Казка (проза) [25]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [295]
Вірші про дитинство [315]
Вірші про навчання [50]
Вірші про професію [75]
Вірші про eмiгрантів [141]
Вірші в перекладі [591]
Вірші про свята [191]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1152]
Вірш-тост, вірш-привітання [89]
Для мене поезія - це [185]
Поети [264]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [268]
Щастя - ... [551]
Жінка - ... [243]
Життя... [3675]
Філософам [1228]
Громадянину [812]
Метафізика [135]
Опитування для Вас:
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 636

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про рідний край
 

СТЕП(поема)
На сонці сяє золотавий степ.
У нього трави, наче руки сина.
О як багато пожовтілих лепт
Дала за нього моя Україна!
Колись він був усміхненим малям,
Що перші пагони тягло, неначе ручки.
Він не згадає себе ще дитям.
У нього вже є внуки і онучки.
Ну а тоді… Як хороше було!
Тоді пробились перші ніжні вуса…
Тоді ще літо золотом цвіло,
А не асфальтом в темних скверах русих.
Яким чарівним був зелений степ!
Він був ще молодим, ще зовсім юним.
Він пам’ятає перший свій вертеп
На снігу першім, наче білі дюни.
Колядок і щедрівок водограй,
І голоси… Чомусь такі гарячі…
Сусіднє поле. Жито. Коровай.
До тих пір степ підріс-таки добряче.
Ще були потім голодні роки,
Коли на нім кропиву щодня рвали…
Тоді степ посмутнів. Тонкі стежки
На ньому чисто-чисто протоптали.
Пройшло і це. Лише цвіла зоря.
Стежки заплутались, мов в катакомбах.
Але одного сонячного дня
На жовтий степ упала перша бомба.
Він плакав за волошками вночі,
А матері за синами ридали.
Пізніше ще кигикали сичі.
Та степ теж не один раз підривали.
Зима лягла на теплий горизонт.
І чорний сніг скрипів під боєм всюди.
Прийшов й сюди у ранах й криках фронт –
Степ чув так називали його люди.
Тепер ридав він за людських синів.
Волошки давно витоптали танки.
Він вже й забув, як грім колись гримів –
Гриміли бомби від ранку до ранку.
Лопати гризли виплаканий ґрунт,
Сплітаючись у рятівні траншеї.
І на його очах піднявших бунт
Всіх розстріляли. В ранок Маковея.
Він бачив, як везли людей в Сибір.
За те, що говорили всім про Бога.
Навіть маленький хлопчик розумів,
Що вірити забороняли в Нього.
Як згадку про важкі оті роки
В собі, скраєчку, аж там, біля хати
Він носить лиш оплакані хрести
І сіє біля них холодну м’яту.
У ті роки багато тут злягло.
Усі пройшли етап важкої школи.
Країнам, людям – важко всім було,
Та Бог не забував і степ ніколи.
Пройшли віки. Ясниться старий степ.
Поряд - лани, немов його онуки.
І, як колись, в різноголоссі септ,
До України тягне трави-руки.
Але одного разу в шепіт трав
Ввірвались набундючені КамАЗи.
І крізь машини хтось там белькотав
Незрозумілі суржикові фрази.
Щось буде будувати – степ почув.
Його пройняло в вересні морозом.
Він лише місцем непотрібним був.
В очах волошок забриніли сльози.
Вже врізались машини в теплий ґрунт.
Але раптово всі злякались лиця.
У небі, наче хмар гранітних бунт,
Майнула голосиста громовиця.
У стогоні небесних темних септ
Почувся тихий голос України,
Сльозою впав на побілілий степ:
«За віщо, люди? Це ж… моя дитина.»

Додав: olga14ua (04/01/12) | Автор: © Оля
 
Розміщено на сторінці: olga14ua, Вірші про рідний край
 
Переглянули твір - 3567 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 17
avatar
1 Asedo1949 • 15:35, 04/01/12
Горно, Олю! В свої чотирнадцять, ти просто МОЛОДЕЦЬ!
avatar
2 olga14ua • 18:07, 04/01/12
Дякую))
avatar
3 Валькірія • 19:02, 04/01/12
Деколи душа є значно старшою від тіла, в якому мешкає... мудрість буває не по роках, і це саме той випадок.
Молодець, Олю!
avatar
4 metman17L • 21:22, 04/01/12
Сильно написано!!!
Море емоцій викликала ця поема, пані Олю.
Це вже зріла поезія, як для Вашого віку - успіх.
Прийміть мої щирі вітання.
avatar
5 InhearT • 21:35, 04/01/12
Олю, прекрасно!:))
думаю,цим віршем ти втерла носа багатьом більш "віковим" авторам))
хороша поема, майже,як у Шевченка!;)
avatar
6 Szlachtycz • 22:23, 04/01/12
Гарненько, Олю! Чудово Ти побачила молодесинькими очами і сецем НАШ український степ зором життя і пам*яті, яку мабуть вивчила від батьків або дідусів. Щиро дякую Тобі за цю ІКОНУ українського степу.
Продовжуй те, що миле твоєму серцю. З Богом Олю!
З повагою до Тебе Василь Шляхтич з Польщі
avatar
7 мартин • 22:36, 04/01/12
Я братиму з твоєї поеми приклад ,
І не встидатимусь -ані трішки .
Такий чудовий про степ тут виклад ,
Такі прекрасні й його доріжки .

Не дайте свого таланту зсушити корені ,
Каліть думки свої ,як в горні ,
Та викладайте на папері ,
Відкрийте цим до Бога Двері !!!

Дякую за радість ,захват від прочитання !!! tongue
avatar
8 Medbrat • 09:22, 05/01/12
Приєднаюся до усевище сказаного wink cool
avatar
9 Did • 11:54, 05/01/12
Малозрозумілий образ - "...у нього трави, наче руки сина?..", а далі повторення: "...перші пагони тягло, неначе ручки..."
Признаюся чесно, що до кінця й не дочитав, бо зрозумів, що робота сира, що над нею ще варто добряче попотіти...
Успіхів тобі!
avatar
10 olga14ua • 15:37, 05/01/12
Руки пагонами степ тягне до неба - такий образ)) До кінця читати не зобов"язую, не маю права...
avatar
11 olga14ua • 15:38, 05/01/12
Надзвичайно вдячна усім!!!!!!!!
avatar
12 virchi • 18:02, 05/01/12
Ви можете замість однієї з категорій "Рідний край, Громадянину, Україні присвячується" поставити іншу, а саме "Збірки поезії, поеми"...
avatar
13 virchi • 18:42, 05/01/12
Сам житель степів Півдня. Тож можу судити про вірш без песередників. Твір - правда про Степ, про його існування, радощі і болі.
Робота і справді не досконала, як каже пан Віктор, та головне те, що автор взялась за написання такого вірша і за змістом у неї усе отрималось на відмінно, при тому, що їй лише 14. Також правий у своєму коментарі пан Іван...
Щодо поетичної складової, то тут, звичайно, треба працювати і певен, Оля до цього твору через кілька років повернеться і зробить усе як треба.
Від мене - 5 з "+" wink
avatar
14 olga14ua • 21:07, 05/01/12
Дуже дякую. Певне, колись руки дійдуть і допрацюю...
avatar
15 мартин • 00:07, 06/01/12
Я ,як починаючий ,разом з Олею просив би не коментувати " Майстрів Слова " ЛЮБІ твори ,коли дочитати до кінця їх , чомусь неготові !
Щасливого Різдва, Усім ! Не лише допрацюєш ,Олечко ,а і порадуєш світ новими перлами про Україну і українців ... Майже усі ми в тебе віримо ! Тож вперед ! wink
avatar
16 metman17L • 00:22, 06/01/12
І все таки...
Щоб так написати, потрібно, як мінімум, побачити степ з орлиної висоти польоту. Погодьтеся панове, що твір подано змістовно і оригінально ( і в часі, і в просторі). З таким не так часто зустрінешся на поетичних сторінках ... В автора (зважаючи на юний вік) є вже власний стиль і почерк (і навіть власні стіна плачу) і вже це заслуговує похвали.
avatar
17 olga14ua • 12:27, 06/01/12
Дякую за теплі слова.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Проморолик «Осінь у Луцьку»
00:02:03

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz