"Чудні ми люди…"
Чудні ті люди, що сказати?
Прозорий погляд, очі з скла
Душа закована у грати
Щоб серце мляве не пекла
На зустріч йдуть і скрізь проходять
Скрізь привітання, сміх, тіла…
Чи один одного знаходять
Мов та отруєна стріла
Хтось на плечах несе каміння
А хтось страждань волочить тінь
Той геть пустий, немов лушпиння
І дулі мне у божу синь
Або ж ламає стіни, двері
Корчує сад, руйнує світ!
Раби прикуті до галери –
То душить гнів, то давить лід
А ще й прокльони, заздрість, чвари…
І нишком тягнуть в хлів як в рай
Скарби, сміття, безладдя, хмари…
Вдень патріот, вночі шахрай
Слабкі застигли у калюжах
Благають звідти: Боже, дай!
Та ліс пихатих, ліс байдужих
Та все байраки, а не гай
А ми тут хто, яка в нас справа?
Чи метушливі горобці
Кипуча сиплеться орава
І прапор гордо у руці
А хто спритніший має волю?
Хто галасливий має честь?
Чи, сподіваючись на долю
Прийняти шлях із перехресть? 270917
| 
та
у Вас 
0
