Вік живи, вік учись. Не зламайся, держись. Пізнавай майбуття Порадій за життя. Ти стерпи дикий біль. Не скорися, не смій. Подолай дикий страх, Не показуй його у очах. Те що маєш – віддай, І чуже повертай. І нехай у житті – Будуть тільки граблі. Ти не бійся – ступай, Вдарить, а ти запам’ятай Бо найкраща наука - Це твоє життя! Ти відчуй серця стукіт, Подолай вороття. Не кажи, що «не можу», А кажи : «я зроблю». Не відказуй нікому, А скажи – поможу. Не дозволь подолати Твоє прагнення жити, Усміхатись, радіти, Й просто щиро любити!
Він був написаний повністю песимістичним. Та завдяки Тамарі Шевченко став миттєво оптимістичним. А вона лише замінила декілька слів. Я їй вдячний, мені так більше подобається.Як воно в житті буває, легенький дотик і значення повністю друге. Мені спало на думку, що так і в нашому житті, потрібен легенький дотик, і все налагодиться.
Видовисько! Сумне й курйозне. За першим актом другий − д-ди-р-р... Глядач − в кущі: …як щось серйозне, − устигти б вивернуть мундир… І прапор вчасно замінити! Древко одне, а прапорів… Хоча б потрібний прицвяшити, щоб поміж листя майорів... А там, дивися, ще й сто грамів Наллють у кружку…буде й зиск! Стара була − погана влада, А нОва! Недешевий блиск!
Мораль у байці, як вовчище, зла… − Калитка злата в когось більша... Чудні твої, о, Господи, діла. Дива. Чим далі, тим чудніші!
Нам в Україні сходять ранки сині,
Любов до мови — вогнено пече:
Хліб родить нива. Сало дають свині...
„Какось по-руску гаваріть льогчей"...
В усьому світі виникають чвари,
(Бог милував нас від отих речей).
Тут рідні мови наповняють чари,
„Какось по-рускі гаваріть льогчей". ....
