Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині, хоча там була трохи інша ситуація. Геббельс відп
Цей віршу було складено вже давно. В ньому я передав, звичайно, як міг, своє сприйняття славних козаків-запорожців. Дехто казав, що вдало, дехто намагався робити зауваження. Одне з них торкалося того, що я замість слова запорізькі вживаю запорожські. У словнику є два написи цього слова: запорізький - при географічних зазначеннях і запорозький - при історичних. я додав до другого варіанту ще й літеру "ж". Мені здається, що так більш співпадає із добре знаним словом запорожець, або запорожсці. Коли зникає звук "ж" губиться сам смак цього навпрочуд привабливого для всіх нас слова.
Дід Степан додому їде на маршрутці ввечір, В нього нині гарний настрій, як завжди, до речі. Поруч мама із синочком балакучим досить. Той по-свому щось лопоче і цукерка просить. Дід Степан дививсь і слухав. Й вирішив озватись: - А скажи мені, козаче, як тебе лиш звати? Той малюк на діда глипнув і промовив тихо: - Я ще, дядьку, не козак, а просто лиш Василько. - Як по- батькові тебе?- хлопчину дід спитався. Той на матір косо глянув, трохи застидався. Дід по-іншому тоді вже став його питати: - Ти скажи-но нам, як мама вдома кличе тата? Може Гриць, Петро, Микола? Ти подумай краще... Той замовк, подумав трохи і згадав неначе. Майже пошепки сказав, що татка звуть інакше... - Часом мама каже ТЮТЯ, а частіш ЛЕДАЩО.
сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Віктор Насипаний
Вірші/статті
