Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
заступи, Боже, усіма силами Своїми, Всесвітніми, Небесними і Земними, усім Єством Твоїм, Зорями і Сонцем, Місяцем і Планетами вишиваний кров'ю Рушник Землі Української.
заглавних літер огорожа- прорватись крізь неї не можна: ходи навколо- не пропустить, і – зась! стій! й - не пробуй, друже! обидва ми боролись дуже, Час не стояв, Він назбирав каміння, аби поставить постаті незламні, і тут, і там - важкі та сірі брили...
вона пішла на Другу Коляду,
така проста і віддана, і добра-
і руки зроблені, і ноги,
що пройшли багато,
простенька санітарка,
сестра брата,
людина із-під Сяння-
труднощі та труд-
додому- пішки,
і до праці- пішки,
і праця- вдень, і ввечері, й вночі...
свята і добра при вогні свічі...
прощайте, тітко! я молюсь за Вас!
Вам дякую, що Ви любили нас.
Іван Петришин, ПСШІ
НЕ-НАПОЛЕОНІВСьКА НАЦІЯ І ДИПЛОМАТІЯ КОЛИШНІХ ІМПЕРІЙ
Іван Петришин, ПСШІ (ISPS)
Таким чином, у Східній Європі, є нація, що не малa Наполеонa: не було героя y тій країні, який хотів би завойовувати землі інших народів. Нація та - мирнa. Зовуть її українською. Ця нація мала інших героїв:
IvanPetryshyn
Іван Петришин
2 лютого 2015 КОНДЕНСАЦІЯ ТА РОЗШИРЕННЯ ЧАСУ І ПРОСТОРУ ПІДЧАС МОЛИТВИ Куточок, де людина молиться- це згущений простір і час, yвесь простір і весь час, звідкіля і куди посилає промінь спілкування з Богом, при якому широко поширюється імпульс ЧАСО-ПРОСТОРУ молитви, що направлена у Всесвіт. Священні Слова, Iм'я Бога, метод звернення до Нього, ставлення до Нього, чин пов'язування думок і молитов, розмова кволого створіння із Над-Сильним, тимчасово-живучого із Вічним, низько-організованого ссавця із Всемогутнім, відкриває длялюдини канал спілкування з Творцем. Крихітні енергійнi промінці світла, зарядженi значеннєвими намірaми з проханням помилувати, вдячністю, просьбою про допомогу- у визначальних речах, що позначають вірність Творцеві , який знає усе про ці наміри та проо їхні результати, а також про ступінь їхньої щирости. Він не потребує їх: Він дає шанс.
вірші- музика на струнних,
вірші- формули надстрогі...
кожен йде кудись в дорогу,
щоб нашкрябати десь руни,
щоб дістати щастя краплю,
щоб напитися нектару,
або, щоби здати тару,
що лежить вздовж тротуару.
Іван Петришин
африканська зима-
снігу-льоду нема,
як нема і морозу-
лиш- спека,
і немає води,
де б напився лелека-
все- розжарене,
навіть здалека.
але, нині- то свято,
день Мартіна Кінґа-
все - за чесність і рівні права,
і, хоча, у США,
не буя ще трава,
але тепло від людських змагань,
від бажання народної влади,
і від рівності вимог у формі парадів,
і від Прав для братів і сестер...
в когось- зимна зима,
і тепла ще нема,
але в серці- пустельницька спека,
боротьба за оте, що вже є,
те, що щастя і долю дає-
рівновладдя й повага мовчазна,
тут приймають жерця й, навіть, блазня,
бо тут має всяк рівні права,
пада сніг чи буяє трава.
Іван Петришин
АТИ- ІТИ-ИТИ-
ми римуємо, як діти:
-ати, -ити, -ити-, -іти-
всім- писати і сидіти,
всім- учитись і учити,
всім- читати і лічити,
всім- усіх критикувати,
за усе усіх ганити,
жонґлювати і гонити,
і ходити, їсти й пити,
обливати- обмовляти,
щоб було більше зарплати-
ати, ити, іти, яти.
(жарт не для слаборимників)
зимa зимo, зимo! вже доволі! йди від нас у чисте поле! ми втомилися від снігу! від зимна' і від вітрів- ніхто ж тебе не хотів! замість золота- те срібло, все прозоре та холодне. ми втомились від сніжинок, від бурульок і льодинок, від всього, що ти нагнала, сонця нині нам замало! нам тепла треба й погоди, щоб плигати й забавлятись на подвір'ї без нудьги, щоб трава була зелена на усіх лугах й теренах, щоб дуби зазеленіли і усім нам розповіли, звідкіля летять лелеки, чи домівки їх далеко, чи у нас тепла задосить- слухай, зимо! Весень просить.
Ivan Petryshyn
што ти рядив увчора?
ходив до Бора.
што ти рядив ув Борі?
ходив до Гаю.
што ти рядив ув Гаю?
стрічав Наю.
рекла Ная,
што Доля- злая.
а за што Долга- злая?
не впускає ув Вирій!
а для чого т'бі Вирій?
што би жити у Мирі.
што ж-бо рекла єси Жердельць?
Жердельць рекла, треба жертви.
якуй-же жертву то ж треба?
диму сизого до Неба.
на што Небу диму?
штоб вигнати Зиму.
на што Зиму ганяти?
што би Ниву знов жати.
на што Hиву ту жати?
што би було што їсти.
на што їсти і пити?
штоби Зорі хвалити!
на што Згари хвалити?
што би в Радостці жити.
на што тобі та Радха?
штоб відкрити всі Врата.
што за Врата такії?
Весни, Ліeта, Завії...
а што ште попри Літа?
іштхе Єсеньї-Зими.
а для тшого ті вечі?
для Трави для Овечі.
а на што та Овечка?
штоб бхоло більше млечка.
а для тшого мелекхо?
штоб- у мандри далеко,
там, где мешка Лелека.
Іван Петришин, ПАШІ
Різдво
Різдво, як "Щедрик"-
у надії, в гармонії сумної віри,
немає кращої в нас міри,
ніж коляда, прослава спільна,
коли душа поетів вільна
і кутя - страва обопільна,
коли зима страхає снігом,
морозом й віхолами з свистом,
складаються слова в намисто
молитов, що сягaють зір,
в надії кращого будення,
що злине знову Воскресіння,
і небо буде знову синім,
і мир защедрить в Україні:
ми просимо усіх згодитись,
куті поїсти, і - молитись,
ви мусите свого добитись,
ви мусите з'єднати сили,
щоб було люб'язно і мило,
щоб усе квітло, пахло, жило,
бо у Різдві- мед щастя й долі,
вам треба миру, світла, волі.
Іван Петришин
пройшло Різдво, католицьке, над-строге,
і Рік Старий спинився пред порогом-
а далі- зась! Новий вдягає шати,
сліпучо-білі, а Зима не хоче дати
погідних днів: то- вітер, то - дощі,
хтось сьорба борщ, а хтось смакує щі,
хтось слуха музику вночі,
хтось мучиться в безсонні трудно-спиннім,
хтось тішиться, що небо синє,
а хтось кохається у мові,
чи в колядах,
у - когось, раптом, кругла дата,
у когось- із трибуни- річ завзята...
ну, словом- свята, свята, свята-
збирання складників
в крамницях і льохах,
аби тих страв було дванадцять
на усю челядь й на гостей...
а, за вікном, Вітро-Борей
вітає посвистом людей.
Іван Петришин, ПСШІ
Інтернет- не життя,
не твій друг чи сусід,
то- омана зрадлива,
вона - нереальна,
і не завжди там мовить
людина моральна,
і не завжди є відповідь
в ньому нагальна,
бо життя вимагає
все більші картини,
і слова, і чуття-
усе більше людини.
і нeмає часу грати
інтернет-ігри...
ось- солдати.
вони не добігли.
Іван Петришин
слова і гроші- наші вороги,
до них ми маємо найбільш жаги,
якщо у всіх їх відібрати,
то ворог зразу стане братом:
не буде ні грошей ні слів,
а будуть почуття любові,
бежрошові й безмовні.
та, зараз, ворогують лиш за лжу
і за великі гроші,
ті, хто багатий, ті - хороші,
дурний той кожен, що мовчить.
а добрий і розумний, хто пліткує-
він честю й славою торгує.
