Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
поезія моралі - не закон, мораль закону- не людські права, як білий сніг, що не трава, а усмішка- лиш обрис губ, то - не любов, не почуття непересічне, мораль й релігії - не вічні, а вічний Бог - та Сила Незміренна, якою є ще таїна священна, яку або обожнюють, або паплюжать, підло регочучи у вічі простаку, який був добрим, а добренькі - злими, даремно він вітався з ними, даремно вірив у їх щиру віру... обман і підступ, тi- не мають міри, а мозк клітини не збагне Все-Світ, мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ. кохання - безморальне і приємне, а строга віра- сум і само- нелюбов- і так ото століття плинуть знов, ідуть у дим поезії й молитви, і далі гинуть вірні в битвах і без битви, возносяться особи на посади, додолу падають безсрібники без ради... скажіть, чого заради? Іван Петришин
чорні перлини і жовті, і білі-
всі- на коралях країни орлів,
хтось ті перлини любити зумів,
хтось- зненавидів,
а хтось- не схотів
у водах вічності,
у хвилях снів,
між ночей тихих
і зореднів.
хтось вишивав,
хтось різьбив,
а хтось плів
плетиво зір
і далеких світів-
хто, як жадав і умів-
у струнах кобз
і у піснях без слів,
у рушниках
і килимах барвистих,
у мережавому сні сніголистів,
у зорепадах обіцяних щасть-
все верхо-вид- яка випаде масть.
Іван Петришин
у Фейсбуці, пише поляк до поляка про Україну: один каже: то- колонія, не Валія, не Саксонія, другий каже: там - фашисти, там- УПА- бандерівці,
https://www.facebook.com/KresyPL
ФАКІРИ в житті, так багато факірів! усякої мови і віри: ти -так, а вони- в обхід, такий у них звичай і рід! ти- вліво, вони- управо, ти- голосно, вони мляво, ти- вправо, вони- на ліво, ти- воду, вони ж- лиш пиво,
сторінка: Метафізика
| АВТОР ТВОРУ:
ivan petryshyn
у Західних Церквах ми дякуєм святій Марії,
у США- всій Владі,
а в Україні- тим, хто йшов у бій
на всіх майданах усіх сіл і міст,
й серця усіх будують життє-міст,
коли іще раз згадуєм ми вість,
коли і Сто, і двісті
відомим робить не талант і не знання, здобуті часом, а те, що вибирають класом або ж і кланом, чи разом, а, щоб сподобатися, треба буть рабом і мати шмат знайомств людей потрібних
хтось кращий від тебе,
але той, хто кращий, гірший.
ти- гірший від інших,
але ті кращі- гірші,
бо не пишуть вірші,
а, якщо і пишуть вірші
і є кращі, то, все одно,
вони- гірші,
бо не знають мов
і придатні тільки до розмов.
кожна плітко-інформація-
майже дисертація,
яку чекає нація
у надії дива,
бо Земля- красива.
нелюбов до інших-
те ж, що і наруга,
те ж, що й струм-напруга,
що може убити,
ну, як зрада друга,
що не вмів дружити.
це- частина друга
того, що є добре,
мовби напів-кобра,
що буває добра,
коли ти далеко
і її не бачиш,
пам'ятай, як близько,
кобра не пробачить.
Іван Петришин
перлини мови
якби зібрати мови діаманти,
відчистити їх і відшліфувати,
зробити діамантовий вінець,
і ним коронувати
Ісуса, щоб нападника спинив-
ми молимося, бо зробив
Він стільки див, і багатьох Він спас-
Він - щонайвищий Бог для нас...
слова нападника не мають вже харизми,
вони - в крові, у темряві тартару!
а, там, на ліжку, десь юнак їх марить
останнім словом, що ще має силу-
сльоза прохання перед вічним сном,
а мозк його питає: "чом? о чом?
чому ти мав іти з ножем на друга?
чому повірив ти блюзнірству лжевождя?
ти помираєш за ідею хибну,
у тебе тут немає права слова,
тут- не твоя земля і не твоя тут мова,
а, як твоя, то- не твоє сумління,
не ти тут висівав добра насіння!
не буть тобі отут господарем. ніколи!
ось- діти, що ішли до школи,
а ти їх розстріляв, бездумно, як трансформер.
тобі дадуть тут іншу уніформу.
проси у Бога. це- поріг життя.
злочинству, юнче, не буває забуття!"
Іван Петришин, ПСШІ
ЗНАЮ ВСЕ / Вірш-жарт / розповім я правду всім- я- гадалец, знаю все: хто на вибори іде, хто iз виборів піде, хто займе які посади: в центрі, спереду і з-заду, в цьому світі, під зірками, хто обіцянки не зрадить, хто є щедрий, хто розрадить, хто нап'ється на прощання, хто кому брехню розкаже, хто- поганий, а хто- гарний- знаю все- таїти марно! так, я правду вам скажу, тільки ви-ж- aні шу-шу! за сеанс- всього лише долар- так коштує кока-кола. будете перебивати- доведеться п'ять їх дати! a питання задасте- усі гроші віддасте! Іван Петришин -
завжди невинні залишаються самі,
а винні- завжди разом,
аби гнітити "миром" безневинних.
коли невинні лазять плазом,
ті винуваті, та "зараза",
бере все в руки, і - відразу,
тому-то маю я відразу,
коли читаю про "заразу".
Іван Петришин
він іде з Падолистом,
Літень, лагідний, погідний,
з Вереском і Жовтолистом,
в сріблі, в золото-намисті,
там, де коні норовисті,
де Веселок дзвін барвистий,
де Весна-Веснівка кличе,
де журавлик не курличе,
а зове Тепло в гніздечко,
де мичатиме овечка,
де заквітнуть анемони,
де Туман пригорне сонний,
де Роса торкнеться серця,
де Коромислом з відерцем
красень Місяць підморгне,
Літня звеселить й мене.
Іван Петришин
маленький мусульманин у мечеті,
піднявши очі, жде велике чудо,
а, там, десь зправа, двері відчиня
отець-католик, до спасіння кличе-
обличчя- за обличчям...
президенти:один - з людьми,
а інший- у танку, і- усмішка, і- радість,
а далі - вартість людського життя,
картини, що писали майбуття:
і Папа Слова благо роздає,
і кожен постать знану пізнає,
і подвиги пожежників нез гасні,
і Джексон, Майкл, в музиці- увесь,
і жінка в церкві кожен днесь,
й Алі всесильний, у житті- простий...
і погляди індиків на людей,
і вірні - перед бурею на морі,
у розпачі, у труднощах, у горі,
готові йти поверх води, у вірі,
і білий птах- у веселковім вирі,
і кіт, що врятувався від вогню,
себе жбурнувши з висоти,
і дід старий, Хемінґуея постать,
такий, як він, такий, як ти,
очами слізними вдивляється у простір
і вже не міряє годин часів прожитих...
а там-от- діти, діти, діти...
у галасі, у волі, задля щастя,
хто знав, що все оце придасться,
аби наповнити прозору скриньку грішми?
на фото ми- святі і грішні,
та око фото-камер- незупинне:
хтось- винний, а ще хтось- невинний...
ширіє простір, час - невпинний.
Іван Петришин, ПАШІ
ЖИТIѢ ГЕРМАНОВЪ I СЪЛОВIАНОВЪ старорутенскь, украінскь млавеніє /съполъставленiє/ онi же мали зводи, што iменyвали “штадтiє”, миє же мали седла, села, i места мостени. iхни же седла се мяновали “дорфе”, ако "дворне". [/b]держава се мяновала "штатъ", што твърдо стоi. у насъ же- што держа є твiєрдо, гартъ. i словае же ихънiє спореднi сутъ със нашiє. яко же сълнъце зоветъ се у нiхъ "зонне" або же "суннъ". a “мiєсацъ" се зове "мондъ" або же "моонъ". а звездиє се зовеатъ "штелленъ", або же "старренъ" , ако "стернiє" гострiє наша. што значитъ "сталiє", "непорушанi", ако тако же "жарiє", "згариє" нашiє. "днебесе" се називаетъ "гiммельнъ" або же "хевенъсъ", што iє в нашoiмъ мълавенiy одворотно "лемiгъ", або же "невiєдъ". "повiєтрiє" се зоветъ "аеръ" або же "лиуфътъ", шта е у насъ "легки" або "летъки", або же "гърькки". "вода" се iменувала у нiхъ "вассерь" або же "ватхерь" , шта у нашей млавiе се зовiєтъ на одворiєтъ "водхерь", ако iє "ръоса" або "рьека". такъ само, маiєми и назвiє родичiєвъ, а чъстиєнъ тiєла, а назви змiєнъ дъновнa. а iнни назвъни и слова действiи. съпъвстъвителъ: Iоаннъ Петришиннъ [b]
да как-же можна допускатъ, чтобы так злосно, подло врать? и говорить о ценностях высоких? и делать вид, что веришь в Бога? куда ведёт вранья дорога? и сколько нужно ещё жертв, чтоб накормить "величие" кого-то? которая по счёту рота должна возвысить идиота, смешавши плоть свою с землёй, чтоб завтра смог мегал ордынский обрести покой, ступив кровавою ногой на землю мира и надежды? увы, героями историии стают захватчики-невежды. Иван Петришин , поэзия по-русски
Иван Петришин , поэзия по-русски
Молитва i любов Молитва молитва, щоб простив Господь, молитва вдячності до Бога, молитва за добро і проти зла, молитва-прощення й прохання, молитва-усмішка й зітгання, і просто- прийняття себе, молитва, що зцілить тебе. архи-диякон Ivan любов проблема завжди у людей: любов-ненависть, злість-любов, і, хоч, ви кажете, що це не так, все знов і знов, але, зазвичай, не проста любов, вона з приправами добра і зла, то- завелика, то, чомсь, замала. Іван Петришин, ПСШІ
молитва- звук укладений в слова, енергія запалу віри та надії, то- пережите, то - і мрії, й подяка, і покірність, і повага, то- і звитяга, і відвага, то- слізна просьба простити й дати жити, щоб у ненависті любити. Іван Петришин
UBI IUSTITIA EST? ET MITTET UNUS UNUM UNAM SARCINAM. ET NON SCIET SECUNDUS, QUID IN SARCINAM INTRA EST. ET APERIT SECUNDUS EAM, ET NON PLACET EUM AD DEAS, ET PERVENISINUNT CENTURIONIS, ET DETENUNT SECUNDUM, IGNOTUM, SIN VOTUM. ET, UNUS, QUI MITTET SARCINAM ILLICITE, NOXIUM NON EST. ET, OFFICIUM TABELLABIORUM SONUM – MINIME. SED UNUS, QUI APERIT SARCINAM, NOCENEM FIAT. UBI IUSTITIA EST?! De Ivan Petryshyn
