Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
поезія моралі - не закон, мораль закону- не людські права, як білий сніг, що не трава, а усмішка- лиш обрис губ, то - не любов, не почуття непересічне, мораль й релігії - не вічні, а вічний Бог - та Сила Незміренна, якою є ще таїна священна, яку або обожнюють, або паплюжать, підло регочучи у вічі простаку, який був добрим, а добренькі - злими, даремно він вітався з ними, даремно вірив у їх щиру віру... обман і підступ, тi- не мають міри, а мозк клітини не збагне Все-Світ, мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ. кохання - безморальне і приємне, а строга віра- сум і само- нелюбов- і так ото століття плинуть знов, ідуть у дим поезії й молитви, і далі гинуть вірні в битвах і без битви, возносяться особи на посади, додолу падають безсрібники без ради... скажіть, чого заради? Іван Петришин
чорні перлини і жовті, і білі-
всі- на коралях країни орлів,
хтось ті перлини любити зумів,
хтось- зненавидів,
а хтось- не схотів
у водах вічності,
у хвилях снів,
між ночей тихих
і зореднів.
хтось вишивав,
хтось різьбив,
а хтось плів
плетиво зір
і далеких світів-
хто, як жадав і умів-
у струнах кобз
і у піснях без слів,
у рушниках
і килимах барвистих,
у мережавому сні сніголистів,
у зорепадах обіцяних щасть-
все верхо-вид- яка випаде масть.
Іван Петришин
у Фейсбуці, пише поляк до поляка про Україну: один каже: то- колонія, не Валія, не Саксонія, другий каже: там - фашисти, там- УПА- бандерівці,
https://www.facebook.com/KresyPL
ФАКІРИ в житті, так багато факірів! усякої мови і віри: ти -так, а вони- в обхід, такий у них звичай і рід! ти- вліво, вони- управо, ти- голосно, вони мляво, ти- вправо, вони- на ліво, ти- воду, вони ж- лиш пиво,
сторінка: Метафізика
| АВТОР ТВОРУ:
ivan petryshyn
у Західних Церквах ми дякуєм святій Марії,
у США- всій Владі,
а в Україні- тим, хто йшов у бій
на всіх майданах усіх сіл і міст,
й серця усіх будують життє-міст,
коли іще раз згадуєм ми вість,
коли і Сто, і двісті
відомим робить не талант і не знання, здобуті часом, а те, що вибирають класом або ж і кланом, чи разом, а, щоб сподобатися, треба буть рабом і мати шмат знайомств людей потрібних
хтось кращий від тебе,
але той, хто кращий, гірший.
ти- гірший від інших,
але ті кращі- гірші,
бо не пишуть вірші,
а, якщо і пишуть вірші
і є кращі, то, все одно,
вони- гірші,
бо не знають мов
і придатні тільки до розмов.
кожна плітко-інформація-
майже дисертація,
яку чекає нація
у надії дива,
бо Земля- красива.
нелюбов до інших-
те ж, що і наруга,
те ж, що й струм-напруга,
що може убити,
ну, як зрада друга,
що не вмів дружити.
це- частина друга
того, що є добре,
мовби напів-кобра,
що буває добра,
коли ти далеко
і її не бачиш,
пам'ятай, як близько,
кобра не пробачить.
Іван Петришин
перлини мови
якби зібрати мови діаманти,
відчистити їх і відшліфувати,
зробити діамантовий вінець,
і ним коронувати
Ісуса, щоб нападника спинив-
ми молимося, бо зробив
Він стільки див, і багатьох Він спас-
Він - щонайвищий Бог для нас...
слова нападника не мають вже харизми,
вони - в крові, у темряві тартару!
а, там, на ліжку, десь юнак їх марить
останнім словом, що ще має силу-
сльоза прохання перед вічним сном,
а мозк його питає: "чом? о чом?
чому ти мав іти з ножем на друга?
чому повірив ти блюзнірству лжевождя?
ти помираєш за ідею хибну,
у тебе тут немає права слова,
тут- не твоя земля і не твоя тут мова,
а, як твоя, то- не твоє сумління,
не ти тут висівав добра насіння!
не буть тобі отут господарем. ніколи!
ось- діти, що ішли до школи,
а ти їх розстріляв, бездумно, як трансформер.
тобі дадуть тут іншу уніформу.
проси у Бога. це- поріг життя.
злочинству, юнче, не буває забуття!"
Іван Петришин, ПСШІ
ЗНАЮ ВСЕ / Вірш-жарт / розповім я правду всім- я- гадалец, знаю все: хто на вибори іде, хто iз виборів піде, хто займе які посади: в центрі, спереду і з-заду, в цьому світі, під зірками, хто обіцянки не зрадить, хто є щедрий, хто розрадить, хто нап'ється на прощання, хто кому брехню розкаже, хто- поганий, а хто- гарний- знаю все- таїти марно! так, я правду вам скажу, тільки ви-ж- aні шу-шу! за сеанс- всього лише долар- так коштує кока-кола. будете перебивати- доведеться п'ять їх дати! a питання задасте- усі гроші віддасте! Іван Петришин -
завжди невинні залишаються самі,
а винні- завжди разом,
аби гнітити "миром" безневинних.
коли невинні лазять плазом,
ті винуваті, та "зараза",
бере все в руки, і - відразу,
тому-то маю я відразу,
коли читаю про "заразу".
Іван Петришин
він іде з Падолистом,
Літень, лагідний, погідний,
з Вереском і Жовтолистом,
в сріблі, в золото-намисті,
там, де коні норовисті,
де Веселок дзвін барвистий,
де Весна-Веснівка кличе,
де журавлик не курличе,
а зове Тепло в гніздечко,
де мичатиме овечка,
де заквітнуть анемони,
де Туман пригорне сонний,
де Роса торкнеться серця,
де Коромислом з відерцем
красень Місяць підморгне,
Літня звеселить й мене.
Іван Петришин
маленький мусульманин у мечеті,
піднявши очі, жде велике чудо,
а, там, десь зправа, двері відчиня
отець-католик, до спасіння кличе-
обличчя- за обличчям...
президенти:один - з людьми,
а інший- у танку, і- усмішка, і- радість,
а далі - вартість людського життя,
картини, що писали майбуття:
і Папа Слова благо роздає,
і кожен постать знану пізнає,
і подвиги пожежників нез гасні,
і Джексон, Майкл, в музиці- увесь,
і жінка в церкві кожен днесь,
й Алі всесильний, у житті- простий...
і погляди індиків на людей,
і вірні - перед бурею на морі,
у розпачі, у труднощах, у горі,
готові йти поверх води, у вірі,
і білий птах- у веселковім вирі,
і кіт, що врятувався від вогню,
себе жбурнувши з висоти,
і дід старий, Хемінґуея постать,
такий, як він, такий, як ти,
очами слізними вдивляється у простір
і вже не міряє годин часів прожитих...
а там-от- діти, діти, діти...
у галасі, у волі, задля щастя,
хто знав, що все оце придасться,
аби наповнити прозору скриньку грішми?
на фото ми- святі і грішні,
та око фото-камер- незупинне:
хтось- винний, а ще хтось- невинний...
ширіє простір, час - невпинний.
Іван Петришин, ПАШІ
ЖИТIѢ ГЕРМАНОВЪ I СЪЛОВIАНОВЪ старорутенскь, украінскь млавеніє /съполъставленiє/ онi же мали зводи, што iменyвали “штадтiє”, миє же мали седла, села, i места мостени. iхни же седла се мяновали “дорфе”, ако "дворне". [/b]держава се мяновала "штатъ", што твърдо стоi. у насъ же- што держа є твiєрдо, гартъ. i словае же ихънiє спореднi сутъ със нашiє. яко же сълнъце зоветъ се у нiхъ "зонне" або же "суннъ". a “мiєсацъ" се зове "мондъ" або же "моонъ". а звездиє се зовеатъ "штелленъ", або же "старренъ" , ако "стернiє" гострiє наша. што значитъ "сталiє", "непорушанi", ако тако же "жарiє", "згариє" нашiє. "днебесе" се називаетъ "гiммельнъ" або же "хевенъсъ", што iє в нашoiмъ мълавенiy одворотно "лемiгъ", або же "невiєдъ". "повiєтрiє" се зоветъ "аеръ" або же "лиуфътъ", шта е у насъ "легки" або "летъки", або же "гърькки". "вода" се iменувала у нiхъ "вассерь" або же "ватхерь" , шта у нашей млавiе се зовiєтъ на одворiєтъ "водхерь", ако iє "ръоса" або "рьека". такъ само, маiєми и назвiє родичiєвъ, а чъстиєнъ тiєла, а назви змiєнъ дъновнa. а iнни назвъни и слова действiи. съпъвстъвителъ: Iоаннъ Петришиннъ [b]
да как-же можна допускатъ, чтобы так злосно, подло врать? и говорить о ценностях высоких? и делать вид, что веришь в Бога? куда ведёт вранья дорога? и сколько нужно ещё жертв, чтоб накормить "величие" кого-то? которая по счёту рота должна возвысить идиота, смешавши плоть свою с землёй, чтоб завтра смог мегал ордынский обрести покой, ступив кровавою ногой на землю мира и надежды? увы, героями историии стают захватчики-невежды. Иван Петришин , поэзия по-русски
Иван Петришин , поэзия по-русски
Молитва i любов Молитва молитва, щоб простив Господь, молитва вдячності до Бога, молитва за добро і проти зла, молитва-прощення й прохання, молитва-усмішка й зітгання, і просто- прийняття себе, молитва, що зцілить тебе. архи-диякон Ivan любов проблема завжди у людей: любов-ненависть, злість-любов, і, хоч, ви кажете, що це не так, все знов і знов, але, зазвичай, не проста любов, вона з приправами добра і зла, то- завелика, то, чомсь, замала. Іван Петришин, ПСШІ
молитва- звук укладений в слова, енергія запалу віри та надії, то- пережите, то - і мрії, й подяка, і покірність, і повага, то- і звитяга, і відвага, то- слізна просьба простити й дати жити, щоб у ненависті любити. Іван Петришин
