|
він говорив, він провіщав,
він бачив, він у тебе вірив,
ногами край весь перемірив,
а ти не чув, чи не хотів...
слова, подібні до міських котів,
плекав та гладив, муркаючи з ними-
пробігав всі літа, проспав всі зими,
бажаючи сягнуть веселки висі,
а ластівки все гнізда вили в стрісі,
і достигали ядра на горісі,
мавки ховалися у лісі,
а зрозуміть ти не зумів:
де злість, то там немає слів,
то там немає розуму ані на гріш.
читати і не бачити - то гірш,
аніж
сліпцем прожити все життя.
твоя ненависть - твоє майбуття.
Іван Петришин
|
