Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ УРЯДОВОЇ ЖІНКИ /з виступу державної жінки/ (переклад - з польської) завойовниця – Росія з її урядом ворожим, де володар нехороший, дім - то Польща, цілий край: у вас -пекло, у нас- рай! а та жінка- краю сила, яка трішки помилилась. всі поляки - діти рідні, радісні, багаті, бідні... двері- то кордони краю, закриття- ключі від раю. хай читає, хто навчає, всі студенти-ти і я, притчею горджуся я, хоча вона й не моя. Іван Петришин,
INTERPRETACJA PRZYPOWIEŚCI KOBIETY RZĄDOWEJ /w dialekcie ukraińsko-polsko-europejskim/ napastniczka - Rosja z rządem- władca nie jest tam rozsądny; dom - to Polska, cały kraj- u was- piekło, u nas- raj! a kobieta - polski rząd, że zrobiła mały błąd. dzieci - to polacy w sumie, kto- w radości, kto- w zadumie, drzwi- granica z Ukrainą, zamykanie- rajskie klucze, niech przeczyta, ten kto uczy, ten, kto uczy się - zarówno: z przypowieści jestem dumny.
Ivan Petryshyn
НОВОДІЇ
хтось отримав собі щось
і відкрив те щось чомусь,
хтось когось арештував,
бо той хтось те щось дістав.
пошта пропускає все,
пропускає і омаркує,
потім, голосно таврує,
тих, у кого щось бракує.
потім, добу - нічичирк,
в когось - право, в когось- цирк.
скільки нуликів в числі?
чи ті нулики малі?
що на те адвокатура?
як на це література?
розмовляти теж не можна?
справа робиться так кожна?
як законом там провадять?
чи карають за всі вади?
ну, а як живе держава?
з Правом чи іще без Права?
але осінь вже сумує
і дерева знов малює
у червоне і у жовте-
скоро буде мокрий жовтень.
нині ж кожен- то мистець,
все малює та фарбує,
все співає і танцює,
бо надворі- вересково,
синьо-жовто-загадково.
чуєш, крапає роса?
може, то- з гілок сльоза?
жовте блякне перед жовтнем,
якось никне, тихо в'яне,
а на серці- свіжа рана.
Іван Петришин
я- на війні з Росією цілою,
з її державою в двобої.
я думав: їх народ порядний,
але брати ті- проти миру,
не поважають Прав Людини,
і проти України.
тенденція та тягнеться з віків:
забрати, вбити, кинути в неволю…
ми знов- в борні на Куликовськім Полі
за Вартості Найвищі,
щоб їх не дати знищить-
Життя та Незалежність,
Мову власну і Культурy,
я – на війні літературній.
Іван Петришин /переклад з польського діялєкту/
ja- na wojnie
z Rosją całą,
z jej rządem.
ja myślałem, ich naród- pożądny,
lecz te "braci" - przeciłko pokoju,
nie szanują Praw Człowieka,
ta tendencja ciągnie się z wieków:
zabrać, zabić, żucić w niewole-
mamy, znów, Kulikowskie Pole,
za Największe Wartości Świata:
Życie, Prawo na Niepodległość,
Język własny a Kulturę-
ja- na wojnie literaturnej.
Ivan Petryshyn*Iwan Petryszyn* Ioannus Petriscinus
ну, осінь. ну, то й що?
та зміна- незупинна,
й нема чого у сум впадати,
так хочуть Всесвіт й фізики закони:
нема на них зупинку-перепони-
відхід-прихід, приліт - відліт у Вирій,
мир- у війні, війна - у мирі,
розставили тенета притягання
тверді сузір'я, мовчазні,
то чом боятися мені?
дістав енергію- віддам,
на електрони розіб'ю,
щоб помолитися в Раю.
Іван Петришин
натхнення
щоб натхнутись, треба тхнути.
дай, куплю одеколону,
надушусь, щоб прийшла Муза
і торкнулася картуза,
прилетів Пегас двокрилий,
заіржав до мене мило...
і, тоді- плистимуть вірші,
звуки- плетивом химерним,
теми стануть зразу ширші,
мудрість кине свої зерна,
всі кричатимуть навколо:
"слава! слава, наш пііте!
ти навчив мову любити,
ти навчив нас знати й вміти."
ой натхнусь одеколоном
із Парижу чи із Риму,
напущу такого диму,
що прилине Муза в гості,
що Пегас почне коритись,
стану гордо і сміливо,
наче давньо-руський витязь,
буду писарем відомим,
вдарю в струни, заспіваю
пісні-думи твого краю
мовами, які я знаю.
Іван Петришин
мій місяць, Світловид, щодень, собі курсує, разом з Планетою, все колами та кругом, не знаю, за що став Землі він другом, де людський рід терпить наруги заради божевілля диких мислей. о, як той перепутник ненависний! послати легінів творити смерть і руйнувати Україну вщерть... і молодий вбиває молодого, не знаючи, заради чого. а Місяць крутиться вгорі, наш свідаок всього, мовчзний. іди, застав заговорити, іди, спини молитвою, зумій! та, знаю, не слуга він мій. Іван Петришин
у кожного, однак, є Свій, окремий Бог- Ісус, чи Яхве, чи Аллах... не часто вірують у двох, чи селянин, а чи феллах. і не завжи шукають відповідь у Книзі Пресвятій, а лиш беруть Її, коли запізно, коли Господнє Слово грізне уже не радить, а картає, а, хтось неділі лиш чекає, бо думає, що в той день пропадає усякий гріх від святовод й кадила... молитись треба, але вміло, та вчасно, до гріха падіння, а совість- то одне моління. якщо нема її, пусті будуть поклони, і хвилі падатимуть, як прокльони, на сіру і глуху долівку, а гріх, назад, нестимеш у домівку, обманюючи, що його не маєш, я знаю, ти це добре знаєш. Іван Петришин
що спонука на гріх? все золото та гроші, які штовхач гріха дає слабкій істоті, що вигідно продалася підлоті, щоб бути в каменях-та-злоті, і йти, молитися, як всі, доводячи, що усі грішні... мовчить про це камінь наріжний, великий, сірий і твердий: "не ложосвідч і не убий!" Іван Петришин
людина створена не для падінь у прірви, і зрада, біль й байдужість- не природа, а злість- то захист від несправедливих, які цькують других, як є нагода. від цього не міняється погода, і кращим не стає життя народу. думки і злість - не склеїний двоген, а совість- не салат із помідорів, любов- не соняшник, що соняшить на дворі, й не корабель у синьо-морі, а скривджених немає бути! спиніть насилля! нечесних зупиніть! хай лине посміх сонця з-поміж віть і пророста надія вcix століть! бo справедливість сіять, треба вміть! Ivan Petryshyn *Іван Петришин
[b]хтось мусить бути всім: електриком й економістом, політиком і памфлетистом... і думає, що Заходу- вже крах, бо, там, учитель не лагодить дах, бо, там, на це є фахівці, що знають, як робить це краще, але не тільки це відомо їм, вони писатимуть, як побудують дім, проте, не мусять це усім доводити на цифрах все наочно, бо не усе в житті буває точним, у вас- війна за мови, за людей, за землі та культури, і, певне, то - не час літератури, а хтось мене переконати хоче, що там, десь, крах, у вас- прогрес духовний, чи одномовний, чи багатомовний… і, все одно, так хочеться спокою, без того політичного багатобою, та права на права Людини, для всього світу й України.[/b] Іван Петришин
політика для мене- то чуже, а економіка - тим паче, якщо на Україні хтось і плаче, що бізнесу немає українського, але багато бізнесу чужинського, то запитайте у міністрів- не у мене, вони повинні цим займатися весь час, їм має бути ясно, що- червоне, що- зелене, і закінчили вони теж не перший клас. якщо ви хочете української справи, то і питайте в рідної держави, про гроші-кошти і підтримку, вже зараз, не узимку. якщо немає як відкрити справу українську, ідіть і заробляйте у чужинську, як назбираєте грошей достатньо, відкрийте й український торг додатньо, й підтримуйте ідеї та політику, диктуйте і міністру, й митнику. Іван Петришин, ПСШІ
ПОТРІБНА МОБІЛІЗОВАНІСТь КОЖНОГО проблема завжди - у ментальності, яка в українців задобра, закрихка, затендітна. коли мене зрадили близькі люди ( бо "так усі роблять" і "що туту такого?") , то країна не стала бездуховною, правда, й ворогів та брехунів не вдалося покарати, але їм було дароване прощення церков, Бога, то, певною мірою, і моє.
[b]життя- то довге, то- повільно-ну'дне, тому заповнює його хто чим- хто фільозофією, хто складанням рим, хто подорожами чи в Париж, чи в Рим, хто політичним і жорстким двобоєм, а хто- молитвами та аналоєм, а хтось студенством на ціле життя, щоб передбачувати майбуття, а хтось - роботою на полі, хтось- вчительством в середній школі, а інші- продажем ідей, чи вістками про невідоме, які захоплюють людей, які узимку сидять вдома. час діями наповнюємо вщерть, бо бездіяльність- то духовна смерть.[/b] Іван Петришин, ПАШІ
пишу я вірші, а політики - не терплю, поезія -свобода, а політика - то зиск, брехні скаредної припудрена неврода, політик обіцяє все народу, поки не візьме владу у кишеню, а, як візьме, народ стає мішенню, знаряддям для досягнення мети, а, ти, немаючий грошей і влади, усе одно, для власті будеш на заваді і матимеш наигірші вади, й виною будеш всіх нез год, бо ти- лише народ. і щастя обіцятимуть тобі щоразу лиш за років п'ять- до того часу, маєш потерпіти і жертвувати всім, що тільки маєш. отож, корись і мучся, і мовчи, а, як не будеш, не дадуть й надії- така-от дійсність й політичні дії!
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
ivan petryshyn
поезія - не вірші, не слова, не ритм, не рима, не гармонія тендітна, вона - концептуальна, неспокійна- міцна Афіна і замріяна у зелені життя грайлива Мавка, вона, як міць Ярила і Перуна, то- не рукопис і не руна, то- серце й кров укладені в рядки, то- нитки Часу, сплетені в Просторі, той, хто Її не любить- хворий. Іван Петришин
[b]а, хто такі ми, щоб гріхи лічить других? хто тут безгрішний? в кого святе коло? коли таке-от твориться навколо, то гріх- то, наче, випити води: ти- так, як я, я- так, як ти, гріхи молитвами обкаджуєм' щодня: "о не вбивай! не убівай мєня!""[/b] Іван Петришин
