Коли я думаю про наш український народ, його багатостраждальну історію, його добру душу, його ліричність, то, гадаю, він вижив, незважаючи ні на які історичні лихоліття, саме завдяки тому, що сміявся. Сміявся тоді, коли забороняли сміятися. Сміявся тоді, коли забороняли писати, казали: «Такої мови нема, не було і не може бути». І тоді народ сміявся! Сміявся усно. Сміявся в своїх знаменитих усмішках, анекдотах, скоромовках. А згадаймо безсмертний лист запорозьких козаків турецькому султану - цей неперевершений зразок гумористичної творчості народу!
Олег Чорногуз.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Володимир Михальнюк
Цей вірш довго виношувався і швидко написався. Для мого віку щвидко писати це дивно,а все ж.... Гіркота життя в нас аж зашкалює,особливо для таких,як я пенсіонерів. І грошів майже ніяких і увагаги ще менше. Захворіти у нас - це смерть. Усе коштує і забагато,а без цього ніхто і пальцем не ворухне,,щоб допомогти. Ось і в моїй сім'ї горе велике..Важко захворіла дочка. Перебула у всіх лікарів, ті висмоктали і з неї і з нас усі гроші,,у важкі борги прийшлося влізти,а допомоги аніякої. Навіть диагнозу не змогли поставити.Так ось і живемо. Усе щось підвищуємо тільки не добробут. Усе щось обіцяємо - і завжди щось брешемо.Та що розказувати.Адже ви самі про все добре обізнані. Тож читайте вірш.
