|
|
|
[size=19][size=14]Пробач за все
Можливо щось не те зробила
Можливо й серце я тобі розбила
Та це не я
А вдача погана моя
Сижу зараз пишу
Ще трошки й заплачу
Бо іншого виходу зараз не бачу
Незнаю чому доля нас звела
Можливо це просто маленька афера
Було в нас все:радість,сварки
усмішки ,сльози
смс ,безглузді погрози
Та для чого це все?
Ми немов те чорне й біле
А чи стали б ми ,я кодне ціле???
Час нам відповідь скаже
можливо наші руки докупи повяже
Хоч і печальна історія ця
вона маєпочаток та не має [/size]кінця....[/size]
|
|
Плекайте рідну мову я матір свою єдину !
|
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іван РЕДЧИЦЬ
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Beatus
|
Дата: 05.06.2012
|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
ЛюК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
ЛюК
|
Дата: 05.06.2012
|
|
|
Серед старих паперів я знайшов ці віршовані нотатки про час. Можливо їм далеко до досконалості, але чимось вони здались мені цікавими і я пропоную їх вашій увазі.
|
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іван РЕДЧИЦЬ
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Beatus
|
Дата: 05.06.2012
|
|
|
Я ЛІТО ЛЮБЛЮ ПРОМЕНИСТЕ
ТАК САМО ЛЮБЛЮ І ВЕСНУ,
ЗА НЕБО БЕЗХМАРНЕ І ЧИСТЕ,
ЗА ПІСНЮ ПТАХІВ ГОЛОСНУ.
ЗА РАННІ І ТЕПЛІ СВІТАНКИ,
ЗА ЧИСТУ ЯК СРІБЛО РОСУ,
БАРВИСТИХ МЕТЕЛИКІВ ГРАНКИ
ЗА ЇХ НЕЗРІВНЯНУ КРАСУ.
ЗА КОЛІР КВІТОК РІЗНОЛИСТИХ,
ЗА ШЕЛЕСТ НЕСКОШЕНИХ ТРАВ,
ЗА КОЛОС ПШЕНИЦІ ЗЕРНИСТИЙ,
ЩО ЗОЛОТО СОНЦЯ ЗІБРАВ.
ЗА СТИГЛОЇ ЗАПАХ МАЛИНИ,
ЗА ТЕПЛІ І СОНЯЧНІ ДНІ,
ЗА ГАРНІ ЗЕЛЕНІ ДОЛИНИ.
Й ЩО МИ НА ЗЕМЛІ- НЕ ОДНІ.
І БОГА ЛЮБЛЮ Я: ЗА ЛАСКУ.
ЩО ЛІТЕЧКО ДАВ НАМ,ВЕСНУ,
У НИХ Я ІДУ,НАЧЕ В КАЗКУ,
ОПІСЛЯ ЗИМОВОГО СНУ.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Анна Пальок
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Panna
|
Дата: 05.06.2012
|
|
|
ЗАКВІТЧАНІ МИЛІ ДОЛИНИ,
ТУМАН НАД ВОДОЮ ПРИСІВ,
І ВИДНО СТАРІ ПОЛОНИНИ
У ШАТАХ ЗЕЛЕНИХ ЛІСІВ.
ВЕСЕЛКА СТОЇТЬ НАД ВОДОЮ,
О БОЖЕ! ЯКАЖ ТО КРАСА,
МАЛЕЧА ПОБІГЛА ЮРБОЮ
ПО ТРАВАХ,ДЕ СРІБНА РОСА.
ПТАШИНА ЩЕБЕЧЕ У ГАЇ
ЗОЗУЛЯ ДЕСЬ БЛИЗЬКО КУЄ,
ТАКІ У НАС МИЛІ РОЗМАЇ,
І СЕРЦЮ ВСЕ РІДНЕ,МОЄ!!!
|
Минуле - це не те що минуло. А те, що було і більше ніколи не повториться...
|
|
Це вігшовані нотатки часів буремних 90-их. Мабуть не усе в них досканало, але, як документ тих часів, я гадаю, він вартий уваги.
|
|
Сутулий світ життя вмирає ,
Ми добиваємо його ,
Зоря життя в небі згоряє ,
Лиш залишилася іскра .
Повсюдно гніваються люди ,
Народи сваряться дарма ,
Скажіть тепер - що з нами буде :
Коли розвалиться зоря ?
Яка іскра життя поновить ?..
Коли в душі буде життя ?
Навколо про життя розмови ,
А справжнього життя …й нема…
Загнуздана у зло розмова ,
Брати почубились дарма ,
Вмира проста людська розмова ,
Надії гасне вже зоря.
Сутуло світ відходить далі ,
Чи там життя ? не знаю я …
Надії ходять вже в печалі ,
Загасла на землі краса… ,
10.05.22.05.2012.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець.
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 03.06.2012
|
|
|
Ми літа девять місяців чекали,
Його сузір*я, сяйво днів, зорі ночей,
Щоб літо - літечко нам благо дало,
На честь і славу для омріяних речей.
|
|
Їй набридла ілюзія кохання, бажає знайти чисте, вічне, безкрайнє почуття
|
|
Я кольори з прадідів скрині
Взяв у свої життєві руки
І несу їх де небом синім
Літають голуби і круки
|
|
Це осіння замальовка. Мова в ній йде про тополю. А тополя - це майже що не головна окраса землі нашої.
|
|
Тут все переплелося - і природа і почуття. А чи вдало, це вже на россуд читача.
|
|
Замльовка літнього ранку.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
