Є така практика: людина, яка виходить на сврїй зупинці віддає закомпостований квиток щасливчику, який теж схотів проїхатись трамваєм. Можливо в агресивному місті, що задихається від пилу це гарний вчинок? І все ж чи є якась ідея в урбаністиці людства? А що як відмовитись від шуму реклами красивого життя і дійсно відчути який бетон під босою ногою? лютий 2011
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
Сергій Масечко
На моє глибоке переконання внутрішній світ людини в рази ширший від Всесвіту, що оточує нас. Власники таких мікрокосмосів ніколи не зможуть бути їх дослідниками, як час і простір не вивчать себе. Але самоконтроль все ж є. Він знаходиться в якійсь інтуїтивній, не матеріальній площині. І як варіант контроль над власним "я" може здійснюватись ві сні, себто за межами реальності. Перша публікація березень 2011 року.
Вірш навіяний подіями минулого року, і власне присвячений тодішній осені. Але загалом поезія про вшанування загиблих на годовщину Євромайдану.
Дата першої публікації 21 листопада 2014 року.
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
Сергій Масечко
Сергій Олександрович Масечко народився 1991 року в м.Кузнецовськ Рівненської області. Зараз проживаю в м.Львів. До уваги пропоную вірш написаний 26.11.2014 опівночі
у Західних Церквах ми дякуєм святій Марії,
у США- всій Владі,
а в Україні- тим, хто йшов у бій
на всіх майданах усіх сіл і міст,
й серця усіх будують життє-міст,
коли іще раз згадуєм ми вість,
коли і Сто, і двісті
відомим робить не талант і не знання, здобуті часом, а те, що вибирають класом або ж і кланом, чи разом, а, щоб сподобатися, треба буть рабом і мати шмат знайомств людей потрібних
завжди невинні залишаються самі,
а винні- завжди разом,
аби гнітити "миром" безневинних.
коли невинні лазять плазом,
ті винуваті, та "зараза",
бере все в руки, і - відразу,
тому-то маю я відразу,
коли читаю про "заразу".
Іван Петришин
