ПОЯСНЕННЯ ПРИТЧІ УРЯДОВОЇ ЖІНКИ /з виступу державної жінки/ (переклад - з польської) завойовниця – Росія з її урядом ворожим, де володар нехороший, дім - то Польща, цілий край: у вас -пекло, у нас- рай! а та жінка- краю сила, яка трішки помилилась. всі поляки - діти рідні, радісні, багаті, бідні... двері- то кордони краю, закриття- ключі від раю. хай читає, хто навчає, всі студенти-ти і я, притчею горджуся я, хоча вона й не моя. Іван Петришин,
ja- na wojnie
z Rosją całą,
z jej rządem.
ja myślałem, ich naród- pożądny,
lecz te "braci" - przeciłko pokoju,
nie szanują Praw Człowieka,
ta tendencja ciągnie się z wieków:
zabrać, zabić, żucić w niewole-
mamy, znów, Kulikowskie Pole,
za Największe Wartości Świata:
Życie, Prawo na Niepodległość,
Język własny a Kulturę-
ja- na wojnie literaturnej.
Ivan Petryshyn*Iwan Petryszyn* Ioannus Petriscinus
мій місяць, Світловид, щодень, собі курсує, разом з Планетою, все колами та кругом, не знаю, за що став Землі він другом, де людський рід терпить наруги заради божевілля диких мислей. о, як той перепутник ненависний! послати легінів творити смерть і руйнувати Україну вщерть... і молодий вбиває молодого, не знаючи, заради чого. а Місяць крутиться вгорі, наш свідаок всього, мовчзний. іди, застав заговорити, іди, спини молитвою, зумій! та, знаю, не слуга він мій. Іван Петришин
політика для мене- то чуже, а економіка - тим паче, якщо на Україні хтось і плаче, що бізнесу немає українського, але багато бізнесу чужинського, то запитайте у міністрів- не у мене, вони повинні цим займатися весь час, їм має бути ясно, що- червоне, що- зелене, і закінчили вони теж не перший клас. якщо ви хочете української справи, то і питайте в рідної держави, про гроші-кошти і підтримку, вже зараз, не узимку. якщо немає як відкрити справу українську, ідіть і заробляйте у чужинську, як назбираєте грошей достатньо, відкрийте й український торг додатньо, й підтримуйте ідеї та політику, диктуйте і міністру, й митнику. Іван Петришин, ПСШІ
ПОТРІБНА МОБІЛІЗОВАНІСТь КОЖНОГО проблема завжди - у ментальності, яка в українців задобра, закрихка, затендітна. коли мене зрадили близькі люди ( бо "так усі роблять" і "що туту такого?") , то країна не стала бездуховною, правда, й ворогів та брехунів не вдалося покарати, але їм було дароване прощення церков, Бога, то, певною мірою, і моє.
пишу я вірші, а політики - не терплю, поезія -свобода, а політика - то зиск, брехні скаредної припудрена неврода, політик обіцяє все народу, поки не візьме владу у кишеню, а, як візьме, народ стає мішенню, знаряддям для досягнення мети, а, ти, немаючий грошей і влади, усе одно, для власті будеш на заваді і матимеш наигірші вади, й виною будеш всіх нез год, бо ти- лише народ. і щастя обіцятимуть тобі щоразу лиш за років п'ять- до того часу, маєш потерпіти і жертвувати всім, що тільки маєш. отож, корись і мучся, і мовчи, а, як не будеш, не дадуть й надії- така-от дійсність й політичні дії!
сторінка: Громадянину
| АВТОР ТВОРУ:
ivan petryshyn
