Де світ? Де я?
Здіймаючи у гору руки,
Дивлюсь у небо, у світи.
Думки не в силі зупинити,
Спроквола рухаюсь туди,
Де небо розгорнуло простір,
Відкрило очі, і в душі,
Здійняло бурю спогадів пророчих.

Я йду туди де брак журби
І протиріччя сновидіння.
Та нині біль скував відродження душі,
І марно, марно намагаюсь
Я натовп розтопити,
Штовхаю перехожих, не зважаю,
На гамір, крики, сміх...
Я поспішаю. Біжу. Втікаю.
Від себе і від свого краю.
Та не покину душу... Знаю.

І далі так стовбичу посеред прокльонів,
Руки в небо підіймаю,
Ні, не світи нові шукаю,
А себе в тому світі... колись таки знайду.
Ніхто тоді не скаже,
Що марно час вбиваю,
І від всього втікаю.

23.05.1999

Репродукція, ксерокопія,
Плагіати - діло злодія.
Річ правдива, наче диво.
Слава впаде, ніби злива...
Будь собою!

Ти відчуєш свою волю,
Аромати тої долі
Ти вдихнеш у свої груди.
Свою музу роздобудеш...
Будь собою!

Що з вами сталось, добрі люди,
Скажіть, що діло не моє.
Та тисне біль мене у грудях,
Я знати хочу: правда де?

Невже не стане брат за брата,
Якщо образить хто його,
Чи буде лиш про себе дбати
І боронить своє добро?

А як же батька настанови:
„Будь, сину, чесним, мудрим будь!”
Життєві дані перешкоди,
Щоб ми пізнали людську суть.

Ти все забув і піднімаєш
Тіло вище від душі,
Та все, що ти сьогодні маєш,
Не поцінують на Суді!

В Бога буде той багатим

Який зможе дарувати

Добре слово добру раду і любов

Хоч в невіруючих втратить

Перестануть шанувати

Лиш Бог вчує суть його всіх молитов

Хто живе як вчила мати

Щоб не брати а давати

Цю науку все життя нести готов

Хоч будуть з нього сміятись

Може й каміном кидати

Він все те терпіти буде за любов.

02.11.2007р.

Знов горить життєдайний вогонь.

Вибух -- батько світів невгамовних,

що стирає з натруджених скронь

цвіт дрібниць золотих і любовних.

Ще бодай кілька кроків, іще

трохи швидше, влучніше, щоб знову

міг полити гарячим дощем

світ обману й янтарну полову.

Не лякайся, бо лагідна сталь

на руках, чи в сплетіннях -- омана,

що лоскоче зрадливу печаль,

помирати ж ніколи не рано.

Нам надію вогонь дарував.

Знову танець свинцевий кружляє,

щоб Господь знов Петру наказав

пропустить відчайдухів до раю.

Розбиваючись в бризки об лід

нездоланної світобудови,

змиєм кров"ю безвиході слід,

щоб світанок яснішим був знову.

Тисячі ми голів і долонь

склали юних безмежних жертовних.

Й знову бунт -- життєдайний вогонь,

вибух -- батько світів невгамовних.