Життя і смерть сироти ( з пожовклого зошита мого тата – Миколи Шляхтича)
Життя і смерть сироти
( з пожовклого зошита мого тата – Миколи Шляхтича)
Без родини, без братньої душі в селі Улючі, що над Сяном жив сирота. Батьки померли йому, коли був маленькою дитиною. Тоді він залишився при старшій сестрі, яка мала дарити опікою свого молодшого брата. Але настала війна. На наших землях з’явилася німецька, фашистська армія. Німці забрали чоловіка сестри, яка мала опікуватися її молодшим братом, на роботи до Німеччини. Він там і загинув без сліду. Незадовго після того смерть забрала і її, так, що брат залишився без жодної опіки, жодної помочі. Той маленький хлопчина залишився сам з собою. Щоправда, сусіди опікувалися ним як могли і наскільки могли. Все таки не один раз голодним клався спати десь під тином, або десь біля чужої хати, бо в хаті не було місця для нього. Бідний хлопчина бувало плакав так довго, аж плачучи заснув, бо не мав сил боротися з тим, що принесла йому доля. Бувало, коли було зимно на дворі, хтось пригорнув його на ніч своєї до хати і дав йому кусок хліба, а і місце на ліжку, або лавочці переспати ніч. Не один раз вночі падав він на підлогу і так лежав до світанку. Кажуть люди, що з того падання мав дуже тяжку мову, що трудно було від нього слова дочекатися, так він заїкався, а коли говорив, не знати було чи він плаче, чи сміється… Довгий час він був при улюцкій родині Шубів. Коли трошки підріс, то вже пас коні у господарів. Тоді ставало йому легше жити. Вже сам собі починав заробляти на кусок хліба. Так було до часу, аж на наших землях почалися післявоєнні розрухи. У 1946 році, в середу перед Святом Вознесіння Господнього ціле село пішло з димом. Село спалило Польське Військо. Улючани, що залишилися живими тікали до лісу, або до околишніх сіл. Був приказ Польського Війська, щоб іти в села з яких частина українців, в тому цілі сім’ї виїхали на Україну. А сирота з родиною Шубів, які по національності були поляками, вибралася за Сян і там пережила до 1947 року. В тому ж 1947 році тих, які жили правобіч Сяну виселяли на захід, а тим які жили лівобіч Сяну дозволено вернути до пустих хат. І так родина Шубів повернула разом з сиротою на правий берег Сяну до села Добра Шляхотська ( бо Улюч, як вже було згадано був спалений). В тій же Добрій сирота теплого слова ні від кого не почув. В ті післявоєнні часи на улюцкіх, по українських полях нова польська влада створила PGR – Państwowe Gospodarstwo Rolne, щось в роді Радгоспу в Україні. Тоді хтось з мешканців Доброї того сироту скерував там до праці. І там працював він до 1957 року. В тому ж році, не сказано з якої причини, було звільнено його з праці. Отримав він таке звільнення, що ніде не міг бути прийняти до іншої праці в інших ПЕГЕЕРАХ. Дармо він ще раз прийшов до улюцкого PGR -u і кланявся просячи всіх урядовців о працю. Все надарма. Так він не витримавши нервово і психічно того, чого зазнав в свому житті в рідному Улючі, пішов над Сян, скочив у глибоку воду і втопився. Сумно виглядає, що тільки один українець на цілий Улюч залишився в рідному селі після закінчення війни, після спалення села, але і для того одного в тому ж селі місця не було. Тут пригадується притча про блудного сина, який блукав по чужих сторонах, але коли прийшов до свого батька, батько прийняв свого сина і ще гостину йому справив. Знаємо, що всяке сотворіння тікає перед смертю, а людина ще шукає порятунку, хоче жити, а тут можемо собі подумати який жаль зродився в його душі, що він свідомо кінчає своє життя в ріці Сян, над якою він народився. Таке буває – одні свідомо топляться у воді, а одні між чужими людьми.
Цей сирота, то Михайло Гулячок, син Сенька і Юлії, які жили в долішньому кінці Улюча.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1286 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас