До Улюча, який над Сяном, Довго не верне такий ранок, До якого, так любо вертали батьки... Де весна говорила квітом, Де життям втішалися діти, Де плодами дарили поля і сади...
Дякую Вам за гарні побажання. І Вас щиро вітаю з НАШИМ Новим Роком. Хай Господь ДОБРОМ дарить. Тільки з Богом! З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
вірш важливий. ніколи не був над Сяном, хоч звідти - мої дідусь і бабуся, мама, родина... я знаю ту тугу за минулим. але того всього вже нема. чужі люди вирішили долі своїх Братів і Сестер во Христі. а, потім, певне, ходили далі до Костелів і продовжували молитися, якби нічого й не було, горді за своїх урядовців. цікаво, а що їм казали їхні ксьондзи? що в українців інший Бог?
Дуже дякую Вам за розуміння моїх скромних рядків. Любов до РІДНОГО я мабуть виссав з молоком мамиі мудрого повчення татом. Їх вже немає тут на землі, а їхні науки залишаться поки життя мого. Я все це передаю синам і внукам і бачу, що є плоди... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
То правда, що домів нема, Тільки в декого на світлинах. Ті у альбомах... Тінь німа... Там їх не бачить світ, дитина... Це - правда і про це варто говорити.
Дасть Бог, що все буде ДОБРЕ. Дякую Вам за слово і оцінку. Бажаю Вам і НАШІЙ Україні кращого завтра. З Богом у життєву дорогу. Будьмо! З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Що я здивована - це нічого не сказати, я - вражена! Як можна було про таке явище, як війна, сказати так гарно, поетично і навіть з прихильністю. "На бруствері першоквітує мідь, Відстріляних гільзованих конвалій." Браво!!!))))
Цей вірш поєднав у собі біль і гіркоту,уміння вбачати красу в польових буднях,у чорноті і безжалості війни!Вірш вразив!!! Та маймо НАДІЮ на те,що Всі,хто там на блокпостах ,польвих наметах,матимуть можливість весною милуватися красою справжніх конвалій.
Класно, ОЛЕЖЕ. Образи чудові, яскраві, розділові знаки трохи підправив. Таке моє бачення пунктуації. Або у себе в школі підійдіть до когось із фільольогів. Щасти!
Наші люди ,пане Віктор,дуже багато працюють,Але яби не сказала що бідують,бо наші села дуже відрізняються від інших в Україні,у нас люди досить заможні,проте сім"ї майже всі розірвані.чоловіки по заробітках,а жінки з дітьми вдома,а вдома. звичайно,роботи нема. Щиро дякую за коментар.
28 березня 1960 року я народився в місті Остер, Козелецького району, Чернігівської області. З дідів-прадідів моє коріння - в благодатній землі Остерщини. Не зважаючи на те, що з 25 лютого 1994 року я разом з моєю сім'єю живу в США, рідний Остер сниться мені буквально кожної ночі. Це неймовірно, але щоночі, так чи інакше, моя душа подорожує до Остра і я бачу краєвиди лугів Задесення, рахманні береги Остерки, спілкуюся із земляками... Тобі, рідне місто, присвячую я цей щирий вірш!
На цьому старому фото зображена Остерська середня школа №2 - школа, де я вчився і котрої вже давно не існує...
Наталя, Ви написали просто чудово! Чи Ви знаєте, що на сайті "Одноклассники.ру" вже два роки існує група "Остер благословенний", де можна поспілкуватися із земляками та взнати найсвіжіші остерські новини? Дуже раджу Вам зареєструватися там! Натальо, а коли Ви виїхали з Остра і де саме жили там?
Я народилася в Острі! Жили тут короткий час, на ( чи по ) вулиці Фрунзе. Поза тим ,приїжджала кожного року до бабці. А жили ми де можна було голову схилити. Це або так, або Сибір! Не хочу тут розписуватися як і чому! Обов`язково загляну на запронований сайт.
Ясно, пані Наталя. В групі "Остер благословенний" Вам буде дуже цікаво. А Вашу життєву історію було б дуже корисно викласти прозою. Це важливо для молодих читачів - знати про те життя ПРАВДУ.
Заглянула на сайт. Все по російські. Про Остер лінку не знайшла. Та я і немаю там однокласників, бо ходила в школу в іншому місті. Писати тут свою біографію, думаю недоцільно. Все ж дякую за пропозицію.