Знов і знов заходжу пам’яттю в минулі роки, в роки дитячі, коли треба було вростати в дійсність, яка породжувала нові і нові запитання. В роки, коли жили батьки, коли в хаті була вся наша родина – бабуся, мама, тато, брат і сестри... А особливо зупиняюся в тих гірких для мене хвилинах, коли у вічність в молодому віці відійшла від нас мама.
Прийде такий час, коли слова: "а ми вас попереджали, а ми вам говорили…", виглядатимуть безглуздо, і опонентам стане соромно дивитися один одному у очі, то ж настане момент істини, момент покаяння і взаємопробачення, і нарешті, усі одноголосно, погодяться, що "Якщо людина, котрій народ довірив свою долю, постійно бреше, не дотримуючись принципів моралі - він аморальний тип"! Ця аксіома не вимагає доказів. Крапка.
