|
|
В категорії матеріалів: 2714
Показано матеріалів: 2681-2700 |
Сторінки: « 1 2 ... 133 134 135 136 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Малому руку подають
Добридень кажуть любо
Сусіди в гостях його ждуть
Це братчик наш з тризубом
Малий росте тужіє грудь
В цю землю вріс він дубом
А дуба вітри не зігнуть
А й звір затупить зуби
Дай Боже щоб малий наш вріс
На добре в рідні поля
Дай Боже щоб любов не кріс
Захищала нам волю.
|
|
Сьогодні на одному з сайтів міста Миколаєва прочитав ось це:
"На
ситилайтах, расположенных вокруг Сити-центра, размещено открытое письмо
к Виктору Ющенко, Юлии Тимошенко, Арсению Яценюку и Раисе Богатыревой.
Речь
в письме идет о нашумевшем требовании Министерства культуры переводить
все зарубежные фильмы на украинский язык. Авторы письма считают данное
требование незаконным. «Намерение насильственно употреблять украинский
язык…может привести к разжиганию межнациональной вражды» - говорится в
письме. Подписан текст абстрактно: зрители, киноведы, общественные
деятели, журналисты. Одновременно в кассе кинотеатра, расположенного в
Сити-центре, проводится сбор подписей под этим письмом.
Кроме
ситилайта с текстом открытого письма, на рекламных носителях размещены
высказывания профессора Гарвардского университета, украинца по
происхождению, Романа Шпорлюка, предостерегающие от насильственной
украинизации."
Тут відразу пригадав вірш Павла Глазового "Кухлик". Давайте пригадаємо його прекрасний твір.
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Наталія(natali-91)
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
natali-91
|
Дата: 10.04.2008
|
|
|
ВІрш не мій, але мені подобається. Жалко, не знаю хто написав!!!
|
"У твому імені святому, Україно, наша доля"
|
Вулиця ждала гніву слів. Ніхто не вірив, що прийде. Анголи вже почали спів Шестоголосним - ВОСКРЕСЕ!
Історія пригадує гнів. Його у церкву хтось веде Співаючи весь час приспів Ласкаво й щиро – ВОСКПЕСЕ!
А ось діждались ми тих днів. В народі видко серце б’є. Нема вже нині сумнівів. І діти знають – ВОСКРЕСЕ!
Йде голос сестер і братів.
======>>>
|
Таке запитання весь час Думками марширує. Яка майбутність жде на нас? Куди вона прямує? Промивши очі, бачу шлях Синів, дочок і внуків, Що то відкинули вже жах Наших земель байстрюків....
====>>
|
Вже третій рік у містечку Гамветтола що знаходиться у провінції Форлі-Чезена невличка група жінок-українок разом із міською радою та кооперативом «Ідея» проводять свято «Fa-Volando” (Казкуючи). Щороку зал, у якому проходить свято, наповнюється все більше і більше.
Ось і цього року Бочеварова Ірина із сином Артемом, Бондар Ганна із Назаром, Шевченко Тамара із Романом та Любов із Діаною підготували програму із казками, іграми і піснями та запросили доньку Тетяни Лісовської, Оленку, яка заспівала українську народну пісню та порадувала італійців своїм чудовим голосом (дівчина навчається у консерваторії).
Тетяна ж, зробила вдалі фотографії та зняла свято на відеокамеру.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Шевченко Тамара
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
shetamara
|
Дата: 10.03.2008
|
|
Ось Пам’ять і Забуття Десь в полі зустрілись І про своє горде я Мовчки говорили З віддалі мовчання їх Сестра Брехня вчула Зупинившись біля них Засміялась в кулак Ворожнеча вчула сміх До сестриць прямує Летячи вітає Гріх Вже й йому шапкує Ідуть разом до сестер Щоб їх приєднати Задумали що тепер Разом їм плювати На народ що захотів Без комуни жити За яку вже відтерпів Відкрито і скрито Хочуть щоб в батьківщині Свої були школи А в них місця для Брехні Не було ніколи.
|
Демчук Олексій Олексійович народився у м.Одеса 22 лютого 1994 року. Зараз навчається в українській гімназії №1 м.Іллічівська Одеської області.
Перший вірш присвячений до наступаючого дня рідної мови.
Він нашу мову засвітив,
Великий геній України,
Багато віршів присвятив,
Він нашій рідній Батьківщині.
Про долю бідних кріпаків
Про матір, дружбу і любов.
Він виливав все на папір,
Страждання, горе, почуття…
========>>>
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Демчук Олексій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 20.02.2008
|
|
|
ВІТАЮ УСІХ З НАСТУПАЮЧИМ НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
|
Коли родилась надія, більшість спала. Одиниці Прометеями були. Шана їм за те, що не боялись Цю надію, мов вогонь в хату нести. Повір синку, що вони нині герої, Бо з надією ішли проти брехні. Ця надія тоді була їм, як зброя. Йшли, бо були Бога й правди голодні. Гімном їхнім було рідне наше слово. Вишивки були як стяги, хоругви. Спів, мов вітер по кутах кидав полову. Ах, які тоді в них були голоси... Вони йшли не думаючи про медалі. Кулі ворогів кололи їхню грудь. Хоч поранені, вогонь той несли далі . І ти знай про це наш синку. Й не забудь!
|
*** Слава Богу! Ми щасливі. В світ ідемо вже вільні. Впевнені, що справедливість Подарує правд вогні. Ідемо. Не спішимося... А інші кругом спішать. Іншім волю й діти носять. А в нас, наші діти сплять. Не здорово в нас ще нині. Вітри воронів несуть На простір наш жовто-синій. А ті чинять каламуть.
========>>
|
чи можна забути те що наше рідне
чи можна забути історію свою
чи можна сказати що я себе гідний
бо чуже кохаю а своє люблю
весь час я шукаю дороги як жити
бо я християнин син рідних церков
з яких я читаю що треба любити
всіх ворогів наших хоч п’ють нашу кров
коли я забуду що я християнин
коли я забуду ким були діди
то діти в майбутнє нести будуть рани
а світ скаже внукам що ви сироти.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
