Коли б Тарас писав як ви

Москву і царя славив

Не знав би горя ні біди

У московській державі.

Ось, хтось гривню взяв у руку

І почав її душити.

А вона дитячим звуком:

- Я своя. Я хочу жити!

Патріотам

Я втомивсь від доріг,
Що одвіку лягають під ноги.
Я втомивсь від людей,
Що за гроші стають на коліна.
Я не хочу багатств –
Сто разів хай я буду убогий,
Моя совість – це Бог
І я є повноцінна людина.

Я не вірю тому,
Хто говорить, що він патріот –
Мене нудить від цього
Фальшивого патріотизму.
Я страждаю, коли
Зневажають вкраїнський народ
І ридаю, коли
На шматки розривають Вітчизну.

Я вклоняюсь тому,
Хто за волю готовий на все,
Хто шанує народ
І любить свою Україну,
Хто в бою за добро
Жовто-сині знамена несе
І готовий померти
На благо своєї країни!

Вітри правди наш край оминають

Тепло волі не гріє дітей

Брат з за межі профітами грає

Не тим шляхом  веде нас Мойсей ...

Якщо ми будемо німі

Промовлять голоси брехні

І наша правда буде тихо пропадати...

Коли ми сядемо разом

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Чому  так тяжко поєднатись

Так тяжко під одним хрестом

Одні молитви Богу слати

Щоб Він нас всіх дарив добром

В нас свої сльози, свої очі.

В нас серце, яке б’є  охоче

Лиш з зовні щастя не побачить ніхто нині.

Бо ми від півдня до півночі

Далеко десь від правд  пророчих .

Хоч, під своїм вже всі живемо, небом синім.