Даруймо людям любов і ласку,
Із серцем щирим до них ідім,
Для них творімо цей день, мов казку,
Із добротою входімо в дім.

Даруймо слово миле, вкраїнське,
Пісню даруймо, що з серця йде,
Кажімо строфи з такого ірша,
Що нас єднає вперед веде.

......

Народ, який надій не має

Хоч на могилах правд присів

Якщо  минулого не знає

В майбутньому буде терпів

Хтось тобі книжку правди дав

Ти взяв у руки не читав

І на полицю їй поклав

І всім говориш що ти книжку правди маєш

Яке то щастя правду пити

Келихом віри і надії

Ворогів як братів любити

І  здійснювати батьків мрії. 

Народ спить

Сон триває

Зірка ночі миготить

Нікого це не болить

Край вмирає

Син терпить

Бігти не там

Де треба вам

Скажіть по яке лихо

Грає свіча на вікні

Молю Тебе, Божий Сину,

Як син церкви і народу,

Перепрошую вас браття

За те, що вас не покохали.

За все минуле, за прокляття,

Коли народ наш зневажали.

Тоді ми стояли

Під небом осіннім

Дощі нам співали

Про сльози родинні

А  ми не боялись

Ні завтра ні вчора

Коли б Тарас писав як ви

Москву і царя славив

Не знав би горя ні біди

У московській державі.

Ось, хтось гривню взяв у руку

І почав її душити.

А вона дитячим звуком:

- Я своя. Я хочу жити!