|
|
|
Про чоловічу єдність із деякою часткою іронії
|
|
ФАКІРИ
в житті, так багато факірів!
усякої мови і віри:
ти -так, а вони- в обхід,
такий у них звичай і рід!
ти- вліво, вони- управо,
ти- голосно, вони мляво,
ти- вправо, вони- на ліво,
ти- воду, вони ж- лиш пиво,
|
|
Частина моїх віршів, присвячених Майдану та його героям
|
|
Ніч така ніжна, мов чорне руно цуценяти.
М’яко сріблиться незайманою чистотою.
Зоряне черево їй приладновує мати,
Щоб досхочу напоїти дитину імлою.
|
|
Часом находить такий сум,,хочеться повернутися в дитинство..щоб матуся пригорнула до себе..Зрозуміла ,обігріла..І тільки в цей час починаєш розуміти її настанови..поради..її підтримку..В цей час, коли ти вже сама мама,і ти, це саме віддаєш своїй дитині.І так само ,чекаєш свою дитину до дому...
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Людмила Мороз
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
cthusq1
|
Дата: 28.11.2014
|
|
|
Настав час усвідомити яким крихким та важким був процес формування ураїнської нації. Історично скалося так, що минулого століття радянська влада скористалася шансом розмилити межі національного усвідомлення. Але Україна знову встояла, і в нашому геномі досі тінню тече душа прабатьків. І вірш-подяка громадянина за волю на нашій землі. Перша публікація травень 2010.
|
|
Ти захочеш почути мій голос,
я так поруч і так далеко.
Протяну долоньки до сонця,
в"є гніздечко собі лелека.
|
|
У падолистовій імлі
Вальсує плавно позолота.
Лягають на чоло болота
Берізки човники малі.
|
|
Єдиній, що варта більше за життя.
|
|
Це все колись було, і є, і буде...
|
|
Йдеться про те, як тримати вагу в нормі
|
|
Вірші, присвячені Україні
|
|
Пробач, Україно
Пробач, моя ненько, пробач, Україно,
Пробач, що ти знову в тяжкій боротьбі.
Пробач, що і досі стоїш на колінах,
І важко, і страшно, й печально тобі.
|
|
Моя сповідь
Чи справді Україна двоголова,
Чи, може, скаже хтось сьогодні – ні?!.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
