|
|
|
Гіркі роздуми про криваве сьогодення
|
|
святих немає на землі,
а Україна доти буде,
доки останній українець
проб'є загарбникові груди.
Іван Петришин
|
ja- na wojnie
ja- na wojnie
z Rosją całą,
z jej rządem.
ja myślałem, ich naród- pożądny,
lecz te "braci" - przeciłko pokoju,
nie szanują Praw Człowieka,
ta tendencja ciągnie się z wieków:
zabrać, zabić, żucić w niewole-
mamy, znów, Kulikowskie Pole,
za Największe Wartości Świata:
Życie, Prawo na Niepodległość,
Język własny a Kulturę-
ja- na wojnie literaturnej.
Ivan Petryshyn*Iwan Petryszyn* Ioannus Petriscinus
|
|
Українська - закон , а російська - виняток !
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 23.09.2014
|
|
|
ну, осінь
ну, осінь. ну, то й що?
та зміна- незупинна,
й нема чого у сум впадати,
так хочуть Всесвіт й фізики закони:
нема на них зупинку-перепони-
відхід-прихід, приліт - відліт у Вирій,
мир- у війні, війна - у мирі,
розставили тенета притягання
тверді сузір'я, мовчазні,
то чом боятися мені?
дістав енергію- віддам,
на електрони розіб'ю,
щоб помолитися в Раю.
Іван Петришин
|
|
Любов СЕРДУНИЧ, "ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ"
|
|
ПРО ПИТАННЯ ПРО МОВУ
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 22.09.2014
|
|
|
Пишаймось кожним НАШИМ словом.
Звуком бандури і трембіти
І тим, як в вишивках чудових
Ідуть до церкви НАШІ діти...
|
|
Йдеться про те, що образа в дечиїх вустах є похвалою
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Володимир Миколайович Книр
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
ВолодимирК
|
Дата: 22.09.2014
|
|
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Чумак Катерина.
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Asedo1949
|
Дата: 22.09.2014
|
|
|
Хочеш бути здоровим , шукай шляхів щоб бути здоровим .
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 22.09.2014
|
|
|
натхнення
щоб натхнутись, треба тхнути.
дай, куплю одеколону,
надушусь, щоб прийшла Муза
і торкнулася картуза,
прилетів Пегас двокрилий,
заіржав до мене мило...
і, тоді- плистимуть вірші,
звуки- плетивом химерним,
теми стануть зразу ширші,
мудрість кине свої зерна,
всі кричатимуть навколо:
"слава! слава, наш пііте!
ти навчив мову любити,
ти навчив нас знати й вміти."
ой натхнусь одеколоном
із Парижу чи із Риму,
напущу такого диму,
що прилине Муза в гості,
що Пегас почне коритись,
стану гордо і сміливо,
наче давньо-руський витязь,
буду писарем відомим,
вдарю в струни, заспіваю
пісні-думи твого краю
мовами, які я знаю.
Іван Петришин
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
