Уривки з книги запорізького журналіста Пилипа
Юрика "Тільки Сталін на стіні! Фольклор епохи соціалізму та будівництва
комунізму", виданої в друкарні Запорізького об'єднання "Просвіта" в 2003 році.
Важно
відносити цю народну творчість до розділу "Кумедії" з огляду на її
сумне підгрунтя. Гумор та дотепність завжди були притаманними нашому
народові й допомагали в скрутні часи.
Сьогодні на одному з сайтів міста Миколаєва прочитав ось це:
"На
ситилайтах, расположенных вокруг Сити-центра, размещено открытое письмо
к Виктору Ющенко, Юлии Тимошенко, Арсению Яценюку и Раисе Богатыревой.
Речь
в письме идет о нашумевшем требовании Министерства культуры переводить
все зарубежные фильмы на украинский язык. Авторы письма считают данное
требование незаконным. «Намерение насильственно употреблять украинский
язык…может привести к разжиганию межнациональной вражды» - говорится в
письме. Подписан текст абстрактно: зрители, киноведы, общественные
деятели, журналисты. Одновременно в кассе кинотеатра, расположенного в
Сити-центре, проводится сбор подписей под этим письмом.
Кроме
ситилайта с текстом открытого письма, на рекламных носителях размещены
высказывания профессора Гарвардского университета, украинца по
происхождению, Романа Шпорлюка, предостерегающие от насильственной
украинизации."
Тут відразу пригадав вірш Павла Глазового "Кухлик". Давайте пригадаємо його прекрасний твір.
сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Глазовий Павло
«Щодо осуду інших - правда, не треба переходити на особистості. Згоден із Вашими словами: "... люди не помирають, а живуть вічно у пам*яті Живих". Я б додав, що вони житимуть і без нашої пам*яті. Та тут інше питання, а хіба вони не заробили того, щоби їх згадали?» Це Питання Василя
«Василю,прoстo нe всi пeрeживають oднe i тe самe...Я чeснo кажучи, нe
рoзумiю щo Свiтланка xoчe сказати.Їx мoжна згадувати i живими i
мeртвими,алe кoли їx нeма -їx згадуєш як живиx,xoча вoни
мeртвi.Свiтланo ,Ви на паску нe iдeтe на цвинтар,нe нeсeтe квiтiв,на
запалюєтe свiчки...Чoму?» Це Питання Любомира.
Сергій Дуб народився 11 січня 1964 року в місті Києві. Закінчив середню школу, армія, технікум, завод. 1993 року – важка травма, інвалідність 2-ї групи і по цей день. Одружений, має сина. Вижив завдяки підтримці сім`ї та рідних. Зараз пенсіонер і приватний підприємець. Вірші почав писати ще в 1882 році. 2006 року вийшла невеличка збірка віршів «Повінь». Працює над прозою, не забуває і про поезію.
ТОЖ ДО ВАШОЇ УВАГИ - ГУМОРЕСКИ та УСМІШКИ від СЕРГІЯ
