Цей вірш про моє мальовниче карпатське село Нижня - Яблунька, в якому я народилася і живуть мої батьки. Завжди пишаюся і буду пишатися, що я з такого гарного села.
У дитинстві все цікаве, все, немов на крилах. Мабуть тому, що уперше. Так хай же збережуться у наших душах спогади про минуле, але незабутнє дитинство.
Рукоплавно пірнула, неначе у трави густі,
в тугостеблі, що впертонатужно пручаються вітру, -
в шалабушно розвите волосся синашка, а ті -
перші розпачі дай я, кохасику, з чолонька витру.
Ми увесь час від чогось намогаємось втекти, та кінець кінцем воно завжди наздогоняє нас. Та всеж надії ніколи не треба втрачати, бо саме надія здатни здолати все.
Цей цикл присвячено одному моєму знайомому, якому довелося самому виховувати ще зовсім малу доню. Він пройшов через багато труднощів, але коли дівчинка підросла, мати підступно зробила все, щоб доня стала на її бік. На жаль, це їй вдалось, і мій знайомий залишився сам на сам із своєю самотністю.
Слова маленькі я візьму І не дивуйтеся тому, Що їх засію тут на нашій рідній ниві. Слова ті родом з чужини - Немає їхньої вини, Що їм чинили дії геть несправедливі.
