|
|
В категорії матеріалів: 816
Показано матеріалів: 181-200 |
Сторінки: « 1 2 ... 8 9 10 11 12 ... 40 41 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Карпати, й Улюч над Сяном.
Завжди так любо там вертаю,
Якщо не дійсністю, хоч сном
Радо ходжу рідним селом,
Про яке пишу і співаю.
Мій рідний Улюч над Сяном.
06.12.2016р.
|
|
Я ріс і з кожним роком більше і більше цікавився історією нашого народу і нашої Батьківщини – України. Вже почав читати історичні книжки. Що правда, в більшості вони були писані польською мовою і польською комуністичною думкою, все таки коли я побачив з великої букви написане слово Україна, через моє тіло починав переходити мороз. Я ставав гордим, що я українець, що я син великої держави.
|
|
Над гробами осінній ранок.
За батьків молюсь дуже тихо.
Не сплять вони над рідним Сяном,
Тут їх пригнало чуже лихо,
Бо рідне їм колись забрано.
|
|
Легенда: чому саме калина являється символом УКраїни...
|
|
я співати буду
і можу
і хочу
і хоч небайдужий
надійний
пророчий
народиться вечір
неначе дитина
полечу
до мами
до тата
полечу як птаха
в мою Україну
|
|
The Escape from the Turkish Slavery
(Ukrainian historic folk song)
There broke into the Tartar sprites,
And they captured my daughter, nice,
Marusyna, my daughter, dear,
I remained with one son in fear.
|
|
Станемо, синочку
Муром і стіною –
Ти і я, обоє!
|
|
Я хочу до Львова, до нашого Львова
Я хочу там бути і чути СВОЄ
Де так кольорова звучить рідна мова
Де душа і серце своїм рідним бє
|
|
Послухайте що вам скажу
Посмішки киньте геть у воду
Подумайте як в чужину
Прогнали «брати» цвіт народу
|
|
«Слава! Слава Україні!»
Підхопив хтось: «Навіки!»
Пам’ятаємо донині…
Дехто кажуть: «диваки»!
|
 |
О, мій Березове, колисочко рідненька
дитинства босоногого мого!
До тебе лину думкою зчастенька
і серед радості й серед тривог...
|
|
|
Твоє око, мій Боже,
Стереже нас в путі,
Ти рятуєш – все можеш,
Все даєш у житті.
|
|
Мир кров’ю не купується,
Багатство й щастя горем.
Брехня вся та, що чується,
Стає кривавим морем.
|
|
Простіть друзі, що не зараз
На ваше слово, слово дав.
Я довго думав, було, й марив,
Аж сів і словом заспівав
Про своє й наше я, в чужині...
Про надбаний багаж років.
Про наше вчора, завтра, нині...
|
|
Люди добрі, спішить Осінь,
Наших гір княгиня.
Сонце сідає на росі...
В садах більше тіні...
|
|
Ні панове, наших сіл не сполячите.
Хоч би ви не знаю чим замазували.
Над селами літає історії вітер.
«Акція Вісла» записана весь час кривавить.
|
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Галина Мороз.
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Мурашка
|
Дата: 23.09.2016
|
|
|
Впадуть люті воріженьки
Між двома морями,
Бо плюндрують нашу неньку,
І топчуть ногами.
|
|
Хай і по наших землях не ходять
Ноги чужинські. Більше не родять
Маків кривавих, кров’ю политі,
Поля українські сльозами вмиті.
|
|
Якщо їхати від Сянока, то село Улюч розташоване між Сяном з лівого боку, та горами Сторожиска, Дівина і Дубник - з правого. 11 і 12 червня, тобто у суботу і неділю опісля свята Вознесіння Христового, черговий раз було відзначено сумну подію, а саме – 70 років, коли польське військо разом з бандами з околишніх сіл у 1946 році спалило Улюч – велике українське село, село моїх предків а також і МОЄ РІДНЕ СЕЛО, хоч я народився, коли в селі не було вже хат, а вітер розкидав по усій околиці попіл чудового українського села. На той день, як щороку, вже у 27 раз з’їхалися УЛЮЧАНИ , їх нащадки, а також сусіди з околишніх сіл і містечок, щоб відзначити цю сумну подію.
І як кожного року, всі ми зійшлися на дорозі, від якої веде нині стежина, заросла з обох сторін бур’янами і хащами, з поміж яких дивились на нас спрямовані до сонця і світла сади, саджені нашими батьками або й дідами в мирні часи. Так, то тут колись було теж село, гарне село Грушівка.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
