|
|
Все, про що тут написано, - правда. Приїхала на вокзал придбати квитки до Києва (возила дітей на екскурсію). Побачила дівчинку років семи, яка жебрала. Підізвала її до себе, поговорила з нею. Ось ця розмова і стала темою для вірша
|
|
Спасителю наш, ми покладаємо нашу долю, долю нашого потомства і долю нашої України в руку Твою, Господи.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Галина Яхневич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
iakhnevich
|
Дата: 18.01.2017
|
|
|
Компроміс якийсь шукали ввечір тато й мати.
Доню теж ото цікавить. Стала їх питати.
Батько втупився в комп’ютер, мама – в телефона.
- Це як рішення приймати. Домовлятись можна.
|
|
Бігти самому, а не в парі...
І хоч здається біжиш скоро,
Не випередиш свою старість,
Бо неможливим таке є.
|
|
Серцю нам належить,
Любов і чистота
А нас лихий нежить,
До біса дорога та.
|
|
В жінки настрій, як приправа, -
На язик перчене й пряне.
- Як то так? Не маю права
Телевізор часом глянуть?
|
|
Не тягніть прокляття, люди,
На себе, на діток.
За безбожжя кара буде
Для усього світу.
|
|
Доля українців в жорстоких режимах
|
|
Опір українців навалі ворогів.
|
|
Якось чув – життя рятують кіт або собака.
А мене спасла від лиха моя рідна шапка.
Посидів добряче в кума на зимові свята,
Серед ночі ледве теплий ліз додому спати.
|
|
Життя вибрати не можна,
Воно дається Богом тобі,
Коли проживеш ти на землі,
Про це дізнаєшся тоді.
Країна яку ми не вибираємо,
Стала колискою тобі,
Щоб твої добрі справи,
Для людей тут добрими були.
|
|
Про занепад українського села
|
|
Вірш написано білоруською і українською мовами.
Це моя перша проба пера білоруською.
|
Стук- стук,стук-стук, стук-стук, стук-стук,
Краплинки падають на брук,
Виблискують мов намистинки,
А там вгорі нові хмарики,
Густішають в бажанні злук.
|
|
Думки, переплітаются лозою,
І в три круги вплітаються у горло.
І дихати, немає більше змоги
Кидає з боку в бік, із ліжка на підлогу.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
