|
|
Руки терпко пахли тютюном, Як горнув до себе, ще дитину... Роки збігли - темним валуном Покотились ген аж у долину.
|
|
Йдеться про те, чого бракує переважній більшості українців
|
|
Поневірянн закоханого чоловіка
| сторінка: Верлібр
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Іванов
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
вершник
|
Дата: 07.08.2013
|
|
|
В Лемківщину поїдь брате.
Це також наші Карпати.
Там церкви осиротілі тебе ждуть...
Там щиро помолиш Бога.
- Знай , в молитві перемога.
Там душа твоя і тіло шлях знайдуть...
|
|
Дуже люблять молоко
Котик Няв і пес Сірко.
Йде додому кізка Рита.
- Ой, так хочеться вже пити!
|
|
Другий вірш із циклу про життя і смерть
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Іванов
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
вершник
|
Дата: 05.08.2013
|
|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Іванна Осос
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lilafea
|
Дата: 05.08.2013
|
|
|
Все починається з правильної молитви , коли ми перш ніж будь що робити , навчимося слухати і розуміти життя .
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 05.08.2013
|
|
|
В Україні на Волині.
В Галичині, над Сяном...
Добре знають про гріх нині
Він вертає до всіх сном
|
|
Йдеться про те, що відбувається в нас.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Володимир Миколайович Книр
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
ВолодимирК
|
Дата: 04.08.2013
|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
ГАЛИНА НЕСМАШНА
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
freedom
|
Дата: 04.08.2013
|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
ГАЛИНА НЕСМАШНА
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
freedom
|
Дата: 04.08.2013
|
|
|
Маємо не те що хочем мати , але не пробуємо щось змінити . з КНИГИ ЖИТТЯ .
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 04.08.2013
|
|
|
Цілу ніч йшов дощ. Товсті, як канати, звивисті щупальця блискавок з силою розривали густу темряву неба, проникали в найвіддаленіші, найтаємничіші куточки, на мить ставало видно, і довгі химерні тіні робили невпізнанними подвір’я, сад з покрученими стовбурами яблунь і силуетами будівель. Хряскіт грому несподівано примушував здригатися все навколо. Справжня горобина ніч. Знову гуркнуло і здалось, що щось сіло на плече, тепле, мокре від дощу і вимагало прихистку, як тоді в далекі–далекі роки… «Це ти, Галю? Здрастуй! Частенько щось ти почала відвідувати мене… Незатишно на цьому світі стає тобі… Старість холодить кров, та й погода… зарядило, майже місяць дощі, то вдень, то вночі… Добре, погрійся.. і лети, ти в мені, як сонячний зайчик мого життя… І повинна бути там, серед свого племені, бо тільки там залишаться міцними крила, які зможуть час від часу приносити тебе до мене»…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 04.08.2013
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
