|
|
Чи крихітку щастя Тобі принесу я? За гранню ночує любов незбагнена...
|
|
Я не попрошу в тебе більш нічого,
Ні погляду, ні слова навздогін.
Відвоювали ми… Кінець епохи!
У хрипоті сконав прощальний дзвін.
|
Тобі не обійтись без допомоги, Це час, коли пора сказати «досить»...
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Чумак Катерина.
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Asedo1949
|
Дата: 21.01.2012
|
|
Шумить океан,
гнівно піниться бризом,
Кидає, мов
тріски, уламки із гір.
На кручі ж монах
стоїть у чорних ризах,
Де сім сотень
років живе монастир.
|
|
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
|
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця
|
Ти згоден крила роздерти, щоб дотулитись до щастя?...
|
|
Долі-зорі в небесах
світять трепетно й сп’яніло,
ніби знов мені й тобі.
|
Глянь, Мила, сонечко встає І посміхається до Тебе!
|
|
Зима. Сніги. Крокую по узбіччю
Куди - не знаю. Напрямок? – Я йду.
Назустріч різнопланові обличчя
і я у їх безкластернім ряду.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|