I
Проклятий, збуджений громами,
Підвівся, встав з землі
Й зайскреготав голодними зубами
В гнилій, кривавій млі.

І він пішов, нестриманий, полями
До міст, до сіл, до хуторів,
Він нападав на все без тями -
І все без тями гриз і їв.

Він розривав бика руками,
Вівцю, як хліба шмат, ковтав,
Дітей малих з'їдав з кістками,
Не обминав дерев і трав.

Все з'їв. Тікати - не спаслися:
Догнав у горах, у лісах,
А тих, що в муках розп'ялися,
Він з'їв, голодний, на хрестах.

І враз самий лишився у пустелі,
Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз
І написав огнем на скелі:
"Хліб, мир і воля - наш девіз".

....

Волосся зворошене дибом встає,
Коли бачу далеке відлуння війни.
По тілі гуси ний мороз настає,
Перед очима друзі шкільні, хлопчаки.
Акація біла в шкільному дворі,
П’янким запахом вертає в давні часи.
І дзвоник нагадував тій дітворі,
Як безтурботно у війни грали, жили.
Виросли ми, разом сонце в стрічали.
Бал випускний, атестат тримали в руці.
Танцюючи білий вальс, ще не знали,
Які приготовив військкомат папірці.
Військовий квиток, червона книжчина,
Ти лежиш на полиці, як спогад тих днів.
В матері лічена кожна година,
Сивина покривала волосся від снів.
Літак приземлився в чужому краю,
Міняючи долі друзів милих, шкільних.
Ви солдатами стоїте у строю,
Кров’ю обливається серце у рідних.
Афганістан – обстріляні дороги.
На перевалах, від вибухів завали.
У військкоматах оббиті пороги,
Матері синів на війну не пускали.

"Плач о гибели Ура"

Прекрасна мить "мовчання тиші"
І проміні сонця на світанку
Роси криштальних перл сіяння
Від вітру ніжне листя колихання

Останній подих кисню
В пробиті наскрізь груди
Багряна кров засліплює
Ще трішки і мене не буде

Лиш попрощатись я не встиг
І лист прощальний вже не написати
А так хотілося мені
Ще раз кохану обійняти

Останній раз побачить Батьківщина
В "оправі" з цинку, вірного їй сина
І ріки сліз ще не одна
Мати буде проливати
Над похованням невідомого солдата

Таке запитання весь час

Думками марширує.

Яка майбутність жде на нас?

Куди вона прямує?

Промивши очі, бачу шлях

Синів, дочок і внуків,

Що то відкинули вже жах

Наших земель байстрюків....

====>>