|
|
В категорії матеріалів: 289
Показано матеріалів: 261-280 |
Сторінки: « 1 2 ... 12 13 14 15 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
ПРОСТИ, МАРІЄ
(кадри із 33-го)
|
|
невідомий кавалок з відомої поеми
|
Калинове щастя вітер дарував
Який йшов ночами забутим шляхом
|
|
Я - язичниця. Віра біла моя
рукавами розшитими має
у купальську ніч пашить вогнищем
і витравлює з жил слід невільничий
|
Бідни тоти лемки
Што бояться свого
Не смотрят до заду
Лем деси на боки
|
Присвячується усім репресованим поетам та борцям за свободу. Мабуть, трохи надто сумно, та це правда, хоч і гірка, - свобода починається не з декларацій та універсалів, а зсередини, з усвідомлення в першу чергу своєї відповідальності - саме того, чого більшості з нас, м'яко кажучи, бракує. Звичайно, цей вірш не означає розчарування, і вже тим паче я не збираюся заперечувати, що Україна вільна, чк дехто мене заявив... але це - не фініш, а старт, і боюся, ще не одне покоління мине, перш ніж ми навчимося жити як вільні.
|
|
Воякам Жидівського пробоєвого куреня УГА, світла пам'ять
|
|
Дуже невпевнена у своїх силах... Якщо будуть зауваження - не соромтеся!
|
З усіх сторін пливе історія
Ріками правд півправд брехні
Вона спішить по мимо горя
Де зупиняються вогні
|
Благенька сорочина за плечима
І дивиться бездонними очима,
Мале хлоп'я шматочок хліба просить,
Від голоду його аж вітер носить. А матінка до себе пригортає, -
Терпи, синочку, милий иій, - благає.
Немає хліба, їстоньки немає,
Сльза холодна по щоці стікає. ......
|
Ти
Свого
Не втратив
Тобі взяли
У сорок сьомім
|
|
Згадав розповіді прабабці, вічна їй пам'ять.
|
 Уривки з книги запорізького журналіста Пилипа
Юрика "Тільки Сталін на стіні! Фольклор епохи соціалізму та будівництва
комунізму", виданої в друкарні Запорізького об'єднання "Просвіта"
в 2003 році.
Важно
відносити цю народну творчість до розділу "Кумедії" з огляду на її
сумне підгрунтя. Гумор та дотепність завжди були притаманними нашому
народові й допомагали в скрутні часи.
|
I
Проклятий, збуджений громами,
Підвівся, встав з землі
Й зайскреготав голодними зубами
В гнилій, кривавій млі.
І він пішов, нестриманий, полями
До міст, до сіл, до хуторів,
Він нападав на все без тями -
І все без тями гриз і їв.
Він розривав бика руками,
Вівцю, як хліба шмат, ковтав,
Дітей малих з'їдав з кістками,
Не обминав дерев і трав.
Все з'їв. Тікати - не спаслися:
Догнав у горах, у лісах,
А тих, що в муках розп'ялися,
Він з'їв, голодний, на хрестах.
І враз самий лишився у пустелі,
Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз
І написав огнем на скелі:
"Хліб, мир і воля - наш девіз".
....
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
