|
|
В категорії матеріалів: 1021
Показано матеріалів: 721-740 |
Сторінки: « 1 2 ... 35 36 37 38 39 ... 51 52 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Під поглядом палким уквітчаного лІта
Спідниці довгі тануть на очах,
Від того видива у чоловіка
Зриває дах!
І хочеться несамовито отих плечей,
І прагне тіло ненаситно
Округлостей!
По декольте блукає погляд,
Аж до пупка...
Ось-ось торкнеться тіла
Його рука!
У животі вже не метелик - бджолиний рій!
Душа повзе по персах стиглих...
Яке там стій?!
Ті довгі ноги в коротких шортах,
Кортить до сліз!
А ще оту, в прозорій сукні,
Завіз би в ліс!
Геть заблудився в солодких мріях, забув усе,
Тут поряд голос,
- Тримай-но торбу, купила все!
|
|
Фото одного дня пенсіонера
|
Півдня чомусь сусідський Ромко ходить сам не свій.
Як пес приблудний злий. Йому чогось немилий світ.
Сусіда Гнат якраз на пиво кличе. Та дарма.
Та де . Немає сили і енергії нема.
|
|
Серед старих паперів я знайшов ці віршовані нотатки про час. Можливо їм далеко до досконалості, але чимось вони здались мені цікавими і я пропоную їх вашій увазі.
|
Пару днів нервує
Зеньо. Ніде правди діти.
Все «пиляє» рідну
жінку - час, мовляв, худіти.
В неї ніби все у
нормі, але прикро Славі.
Той кричить: - Пора
зганяти кілограми зайві!
Слава трохи розізлилась, сперечатись стала:
- Де це ти у мене
бачив цілу купу сала?
|
|
Емоції, народжені судом...
| сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Лавренчук Олександр
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Nemo
|
Дата: 28.05.2012
|
|
|
Віршована загадка для дітей та доросдих
|
|
Частенько так буває, що людина доходить аж да краю. Але навіть і в такому стані треба віднайти у душі, хоча б то частку гумору - і життя обов'язково полегшиться
|
Люда довго приміряє гарні речі модні,
Треба йти із чоловіком на бенкет сьогодні.
Чепуриться, звісно, жінка, певно, дві години,
Там же буде в ресторані точно півродини.
Вася думає вже зранку, скільки грошей нести.
Ледь не злий, бо сухо в горлі й трохи тиснуть мешти.
Врешті-решт пішли обоє на оту забаву,
Привітали свата Мішу, сваху Ярославу.
Потім сіли всі за стіл. Щоб голод придурити.
А жінкам не дай наїстись,- дай наговоритись.
Доки Вася ще не встиг очей собі залити,
Стала Люда чоловіка всій рідні хвалити:
- Вася майже ідеальний, не скупий, до речі.
Він мені завжди купує досить гарні речі.
Я ж не прошу щось від Гуччі, від Діор чи Прада.
Хай своє, гарненьке, рідне. Буду тільки рада.
Чи спідничку, чи костюмчик, чи взуття хороше.
Словом, треба, чоловіче, певну суму грошей.
Вася лиш бубнів під ніс: - Та де ж тих грошей взяти?
Але жінці при родині мусів обіцяти.
Та розквітла, наче пава. І щаслива просто.
Вася мовчки їв і пив. Хоча "кипів" від злості.
- От як вміє підбрехатись. Так старалась, бідна.
Щось новеньке їй купи. Своє, гарненьке, рідне...
Вдома знов ту саму пісню чути від дружини:
- Треба, любий, прикупити трохи одежини.
День чи два ще Вася думав про обновку Люди:
- Хоче щось нове та рідне, то нехай вже буде!
Через тиждень все ж призналась Люда якось свасі:
- Щось новеньке? Звісно, маю. Он, синяк від Васі...
|
|
Слава нашому другому хлібові!
|
Дід Степан додому їде на маршрутці ввечір,
В нього нині гарний настрій, як завжди, до речі.
Поруч мама із синочком балакучим досить.
Той по-свому щось лопоче і цукерка просить.
Дід Степан дививсь і слухав. Й вирішив озватись:
- А скажи мені, козаче, як тебе лиш звати?
Той малюк на діда глипнув і промовив тихо:
- Я ще, дядьку, не козак, а просто лиш Василько.
- Як по- батькові тебе?- хлопчину дід спитався.
Той на матір косо глянув, трохи застидався.
Дід по-іншому тоді вже став його питати:
- Ти скажи-но нам, як мама вдома кличе тата?
Може Гриць, Петро, Микола? Ти подумай краще...
Той замовк, подумав трохи і згадав неначе.
Майже пошепки сказав, що татка звуть інакше...
- Часом мама каже ТЮТЯ, а частіш ЛЕДАЩО.
|
|
ЦЕ ПРО НАШ ЧАС, НІБИ ТО І СМІШНО, АЛЕ Ж ЯК ІНКОЛИ ЛЯЧНО.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
