Anima Sola - образ жінки в чистилищі...

-Ти живеш за ширмою, що відгороджує тебе від істинного життя, чи знаєш ти про це?

-Так, знаю.

-То чому ж не скинеш її з очей?

-Тому що я не настільки сильна, щоб призвичаїтися до реальності.

психоделічний експеримент з римою...

"Зі щитом, або на щиті"

The End

Я зірву із нічної блакиті
Ясне сонячне сяйво - Сіріус,
Щоби твого кохання добитись,
Із богами я силою зміряюсь.

Хай помре переможений ворогом
(Задля тебе на все піду - байдуже!)
Те життя не оціниться дорого,
Як не було кохання в нім райдужне.

Нехай Сіріус поле освітлює,
Поле бою, де ляже один із двох.
Я на бій іду з совістю чистою,
І мій розум іще не всох.

==>=======>>>

Сірістю похмурою занесло блакить.
Хоча йде день - немає світла.
Між зірок світових - це мить,
Для наших душ - це осінь зблідла.

==>=======>>>

Ми летимо, ми летимо,

Розмахуючи крилами.

Ще трохи буде – й згоримо.

Проштрикнутими. Вилами.

Чому хочеться плакати? Чому хочеться не чекати вигідного моменту, а просто вилити всі сльози з душі? Звідки вони взялися?

Я не зрадник Великого Бога, я просто його неслухняна дитина. Я дивлюся на світ нерозвиненими очима і не знаю навіщо. Перейшовши межу, треба йти до кінця, в інакшому випадку не можна її переходити.