|
|
В категорії матеріалів: 1227
Показано матеріалів: 201-220 |
Сторінки: « 1 2 ... 9 10 11 12 13 ... 61 62 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Жовте листя, білі хмари…
Стерня на городі.
Промайнули літні мари –
Отож мріти годі.
|
|
Стихія природи жахливе явище. Воно непередбачене і некероване. Землетрус в Італіії, де перебувала моя знайома в цей час сколихнув мої почуття і з'явився цей вірш.
|
|
І як же цю красу назвати? –
Імен не знаю їх.
Спасибі, – хочеться сказати
Творцю за нас усіх.
|
|
Наше життя воно бурхливе, насичене, мінливе, а так хочеться все встигнути, щоб отримати духовну і душевну насолоду від зроблених діл, від приємного спілкування, від кожної хвилини, що дарує щедрий Господь!
|
|
Літні шквали, та дощ навіяли ось такі рядки.
|
|
Широкий степ часом згадаю,
Де вітер теплий мандрував.
Для мене те здавалось раєм -
Про все на світі забував.
Стрибог теплом там обвіває,
Чумацький шлях мені світив.
Краса небесна - місяць сяє,
І зорі всі я полічив.
А вранці жайвір заспіває
І зблисне в небі враз зоря,
Та й сонечко поволі сяє,
Заграють трав твоїх моря.
Удень на небі сокіл парить,
Баштан Ярило зігріва,
То запах трав твоїх дурманить,
То промінь зайчиками гра.
Іще я досі пам'ятаю -
Багряний захід має степ.
В музеї пам'яті тримаю
Червоних відблисків вертеп.
Ти бачив, степ, татар навалу,
Козацькі знаєш хоругви,
Щоб осягнуть тебе, замало
На лінії життя води.
21:04 27,04,2016 Вінниця
|
|
Тихо, гамір стих.
Бачив я людей,
Зараз – не про них.
Я б запряг коней
Та помчав би в ніч,
Грав би я з вітрами
В полі віч-на-віч.
Босими ногами
Біг би по стерні,
Щоби потім впасти
Й вмитись у росі,
Глянути на небо -
На його красу.
Місяць зійде, певно.
У траві засну.
Вінниця
14:58 02.03.2016
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
