Дзюрчать струмки з дахів І вже не чуть птахів. Дощ цілує листя, Краплі лиш тремтять, Журавлі курличуть, В вирій десь летять. На віконці сльози – Дощ лишає їх. Затріщать морози, І всюди буде сніг. Повітря пахне свіжістю трави І всюди, де не глянь, Жовто-багряні кольори. „Бачиш? – Спускається осінь згори”.
Прослухати пісню можете завантаживши її
з поетичного сайту, що за цією ланкою * (Розмір файлу - 3746 Kb)
"Зриває вiтeр мoє листя, I так ,лeтить вoнo кудись... Oтак ,-принiс мeнe кoлись, вiн, I я oдин тут... залишивсь! I я,напeвнo,замeрзаю Прoжив, так малo,xoчу щe... Якщo нe вмру,тo xтoсь-зрубає... I кинe мeнe в вoгнищe Щe i щe... " * Діє протягом місяця з дня публікації. По завершенню цього терміну можна завантажити з файлового архіву Depositfiles. Ланка та допомога - у вікні з повним текстом твору
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Василeнкo Любoмир
Листопад. Сумно на душі... Опале листя тугу вносить у моє серце.
Воно любові більш не просить І смуток тяжчим ще стає... І важко в очі подивитись, І слово підібрати годі. Мовчання довше вже щемить, Щораз повторюючись знову...
Прощально листя шелестить І вітер міцно обіймає мене за душу. І смуток другом враз стає. Не тішить спогад – сном здається. Той час коли сміялось сонце І хмарки весело гойдались...
Листопад. Листя опадає І снігу білого чекає. Немов той сніг зігріти може. Опале листя - листя смутку...
Цвітуть бузки рожеві і червоні, Як і колись, як сотні, сотні літ. І в ніжному, духмяному полоні, Неначе вперше, завмирає світ. І щовесни в травневі дні погожі На Ніколая розквітуть бузки, Заходять в дім і в храм творіння Божі - Вологі і холодні пелюстки. І я прошу вас, рідні, друзі милі, Коли я відійду через роки, Поставте хрест дубовий на могилі, А поруч посадіть мені бузки.
