... та ось одного ранку голубого, Що ледь вдягнувся в літні постоли, на ньому сині очі зацвіли. Оті небесні, рідні ті, єдині, ті незрадливі, як її душа, незгасні, бо дружина є дружина, - Хоч не простить, а в горі не лиша...
...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде... Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі, І сніг, і сніг іде.
