Така стара, як вічний світ, Щаслива яблуня стоїть. І байдуже, що лиш одна Така в садку. Життя мина. Ламаються уже підпори, І гілля шелестить, як хворе. І яблука летять униз, Де сохне тогорічній хмиз.
Магія. Цей термін так часто чується звідусіль в наш технологічний час, що здається, наче на дворі середньовіччя. В газетах, ТБ, радіо ми можемо знайти сотні об’яв від магів та провидиць, які ладні допомогти всім одразу і кожному окремо в усіх негараздах. Але я хочу поговорити не про це. (хоча шарлатанство газетних магів достойне не однієї статті). А поговорити я хочу про такі поняття як *біла* та *чорна* магія.
... та ось одного ранку голубого, Що ледь вдягнувся в літні постоли, на ньому сині очі зацвіли. Оті небесні, рідні ті, єдині, ті незрадливі, як її душа, незгасні, бо дружина є дружина, - Хоч не простить, а в горі не лиша...