Ми бігли довго, без упину. Здавалося вже от-от фініш, на якому нас чекає переродження, початок нового життя, де будемо безмежно щасливі. Перехожі з цікавістю оглядалися за нами, адже я був у рясі, але ми ні на кого не звертали уваги, нікого не помічали і тут…
Прекрасне дерево мого щасливого дитинства… Воно для мене таке дороге. Заплющивши очі, обняв дуба і поцілував. У ту мить хтось торкнувся кінчиків моїх пальців на лівій, а потім і на правій руці...
…Мить. Вона буває щаслива і зла, будує і руйнує, оживлює і вбиває. Мить – клітина буття, що скоро проминає, а за наслідком може відбитися великим слідом у долі не однієї людини.
Кілька порад.
Звісно кожна людина відповідає за себе, за своїх дітей і близьких, тому будь
який вибір правильний з огляду на міркування тої чи іншої людини.
