|
|
В категорії матеріалів: 1101
Показано матеріалів: 1001-1020 |
Сторінки: « 1 2 ... 49 50 51 52 53 ... 55 56 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Прекрасне дерево мого щасливого дитинства… Воно для мене таке дороге. Заплющивши очі, обняв дуба і поцілував. У ту мить хтось торкнувся кінчиків моїх пальців на лівій, а потім і на правій руці...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Бабічин
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Бабічин
|
Дата: 20.01.2010
|
|
|
…Мить. Вона буває щаслива і зла, будує і руйнує, оживлює і вбиває.
Мить – клітина буття, що скоро проминає, а за наслідком може відбитися великим слідом у долі не однієї людини.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Бабічин
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Бабічин
|
Дата: 18.01.2010
|
|
|
Коли Вася був “духом”, “діди” ганяли його не на жарт. Лютували тоді старички. Не солодко було нам усім, але Боровика ненавиділи найбільше...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Бабічин
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Бабічин
|
Дата: 18.01.2010
|
|
|
Фантазія.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 25.12.2009
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
|
Дата: 02.12.2009
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Альона Плешивенко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
liolya
|
Дата: 13.11.2009
|
|
|
ВРАЖЕННЯ.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 06.11.2009
|
|
З власного
досвіду.
Кілька порад.
Звісно кожна людина відповідає за себе, за своїх дітей і близьких, тому будь
який вибір правильний з огляду на міркування тої чи іншої людини.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Світлана
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
svetakedyk
|
Дата: 02.11.2009
|
|
|
Неминуча реальність.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 01.10.2009
|
|
|
Курчатко.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
udzen
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
udzen
|
Дата: 16.09.2009
|
|
Літня гроза. Чи є щось красивіше? Більш вражаюче чи більш нещадне і грізне?
Сірі суцільні хмарки враз заступили яскраво-блакитне чисте небо.
Воно стало похмурим і насупленим. У повітрі запахло свіжістю. Рвані
блискавки раз у раз шмигали у небі, прорізали хмари і десь зникали, не
залишивши по собі й сліду. Через декілька секунд озивався грім. Він
суворо гуркотів і примушував здригнутися усе живе. Він котився землею,
наводячи страх на людей і заганяючи їх у домівки. Він оповіщав про
прихід Грози своїм сильним і дужим голосом. Було спокійно. Було... Поки
не увірвався вітер: молодий і енергійний, він гасав скрізь, мотлошив
верхівки дерев, лоскотав малі трави, ламав слабке гілля і дужі стовбури
гігантських дерев. Вітер почував себе володарем, якого не в силі
зупинити ніхто. Раптом з неба впали перші важкі краплі, що летячи з
висоти, розбивалися об землю і злегка гуркотіли. Потім їх стало більше,
але менших. Розпочався дощ, літній дощ, що тривав лише кілька хвилин,
але приносив радість, що утворювалася із нещодавнього страху перед
невідомою грозою. Усе пройшло, затихло. Яка вона загадкова, ця літня
гроза!
Втім, напевно, така, як ти...
...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Степанова Анастасія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
anastassya
|
Дата: 12.09.2009
|
|
На небі ледь почало з’являтися сонце: бадьоре,
усміхнене, веселе. Воно гралося своїм промінням, жбурляло крізь
світанкові хмари свій сонний погляд і намагалося розбудити стомлене
місто. Де-не-де у вікнах горів вогонь ламп, ще з ночі сяяли вогні
вуличних ліхтарів та світилися кольорові рекламні щити. Здавалося,
місто не спить..., або ж так швидко прокидається. Сонце не встигало
посилати свої сонячні зайчики у вікна житлових будинків, як звідти уже
кудись бігли люди, воно ще не заповнило своїм сяйвом широких вулиць,
коли вони були повні автомобілів. Усі кудись поспішали. Люди й
автомобілі разом снували благу павутину буденного життя, що не могла
витримувати тягарю повсякденних турбот і проблем, щомиті рвалась на
шматки. В цю ж мить її підхоплювали інші люди і так до нескінченності.
...
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
