Таке частенько трапляється - прокинешся, а щось в голові мерехтить. Майже завжди ми його відкидаємо. Та іноді мабуть варто і занотувати. І тоді народжується якийсь життєвий потік.
*** гілля чіпляється за антени космічних кораблів його квіти запилені місячним пилом зрошені земними росами ті що нижче загартовано перепадом температур а кінчики пальців що пахнуть вишневим сиропом гойдають цвіт у невагомості набуваючи тендітних форм і значень
це дерево росте під моїм балконом його не доглядали не пестили увагою не вчили як правильно шелестіти як високо рости і яким насправді має бути нормальне підбалконне дерево
я теж не підказую
радію кожного разу коли підіймаю голову у небо нашого двору – це єдине у місті небо що сипле космічні пелюстки щодня по пригорщі
погано сприймаю уроки приходжу пізно чекаю на вишневий дощ стараюся не думати про те що всі мої знання правил схем законів регламентів та інструкцій теорій формул теорем нічого не варті
я обіймаю вишню вона знає тільки одне – цього літа буде гарний врожай
Сприймаю людей,котрі не просто виконують свої функціональні обов"язки,але й вкладають свої переживання за справу в щомитєве спілкування з людьми,пробуджуючи в них добро - як необхідність та рідкість,тому хотів би їхній талант душі викласти у цьому вірші.
