Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине – Крізь пустелі світів облудних, крізь холодне світіння зір. І щомиті ця рідність дужча і зростає вона невпинно, Це подібне на справжнє чудо, хочеш вір в це, а хочеш – не вір.
За короткий проміжок часу мого перебування на сайті "Анумо знову віршувать" написано і обговорено багато віршів різних авторів, різнопланових і різнорівневих. Вже натворив і я цілу сотню. Радію з того, що Я У ВАШІЙ КОМПАНІЇ, що ми різні приходимо сюди для спілкування і творчості. Всім Божого благословіння, здоров"я і творчого натхнення.