Іду 18.05.2009р.по Кам’янецькій і спостерігаю таку картину: Іде жінка молода на руках дитина спить. Чоловік позаду йде, доньку за руку веде, з приятелем розмовляють, через слово мат вставляють.
сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Пилип Тихий.
Сьогодні на одному з сайтів міста Миколаєва прочитав ось це:
"На
ситилайтах, расположенных вокруг Сити-центра, размещено открытое письмо
к Виктору Ющенко, Юлии Тимошенко, Арсению Яценюку и Раисе Богатыревой.
Речь
в письме идет о нашумевшем требовании Министерства культуры переводить
все зарубежные фильмы на украинский язык. Авторы письма считают данное
требование незаконным. «Намерение насильственно употреблять украинский
язык…может привести к разжиганию межнациональной вражды» - говорится в
письме. Подписан текст абстрактно: зрители, киноведы, общественные
деятели, журналисты. Одновременно в кассе кинотеатра, расположенного в
Сити-центре, проводится сбор подписей под этим письмом.
Кроме
ситилайта с текстом открытого письма, на рекламных носителях размещены
высказывания профессора Гарвардского университета, украинца по
происхождению, Романа Шпорлюка, предостерегающие от насильственной
украинизации."
Тут відразу пригадав вірш Павла Глазового "Кухлик". Давайте пригадаємо його прекрасний твір.
сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Глазовий Павло
Вже третій рік у містечку Гамветтола що знаходиться у провінції Форлі-Чезена невличка група жінок-українок разом із міською радою та кооперативом «Ідея» проводять свято «Fa-Volando” (Казкуючи). Щороку зал, у якому проходить свято, наповнюється все більше і більше.
Ось і цього року Бочеварова Ірина із сином Артемом, Бондар Ганна із Назаром, Шевченко Тамара із Романом та Любов із Діаною підготували програму із казками, іграми і піснями та запросили доньку Тетяни Лісовської, Оленку, яка заспівала українську народну пісню та порадувала італійців своїм чудовим голосом (дівчина навчається у консерваторії). Тетяна ж, зробила вдалі фотографії та зняла свято на відеокамеру.
сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Шевченко Тамара
Було це давно, ще за старої Австрії, далекого 1916
року. В купе першого класу швидкого потяга "Львів-Відень" їхали
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Костів. Балачки точилися довкола різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия
краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився
вихваляти рідну.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї
поразки. "Ну, а якби я назвав іншу літеру?- заявив він. -Скажімо, "С "Своєю
мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються
на "С" і передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в
саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
