Та чому не в Україну? Там наші святині. Візьми доню, візьми сина. З ними, хоч би й нині Їдь молитись зі своїми в нашій рідній мові. Там вишивки і килими кличуть до любові.
Вона йшла, зігнувшись і тяжко зітхаючи. Вже й надвечір’я, та того не помітила. Важко ступаючи своїми кістлявими ногами, йшла світ-за-очі. Ніяк не могла отямитись від побаченого. Вдень був збитий малайзійський пасажирський літак, на борту якого було дуже багато людей. Всі загинули… Всі. Знала про це точно. Вона це бачила на власні пусті очі…
