|
|
|
Осінь бігом зморена, плаче над водою.
Сумом заговорена, схлипує дудою.
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
віталій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
май
|
Дата: 03.11.2015
|
|
Я сподіваюсь, люди добрі,
Що зникнуть війни десь в імлі.
Лише Господь і ясні зорі
Нам путь осяють на Землі.
|
Прийшла я жінкою у світ
Довкруг добро творити,
Людський продовжувати рід,
Красою полонити.
|
|
В душі лишились спогадами дні ,
Що у минуле відійшли .
|
 |
Тривожно...
І серцеві вузько у грудях.
І дихання рветься на клапті колючі.
І тіло, як мотанка дикого вуду, -
Хтось голками гострими штрикає, мучить...
|
|
|
ЕПІЗОД НАТХНЕННЯ
(для Лесі Шмигельскої)
|
Живи сьогодні, зараз і в цю мить!
|
|
Кожен рік, коли на дворі стає холодніше, все частіше дивлюся в слід журавлям. В цю пору року вони летять з сходу на захід. Чомусь завжди в цей час небо закрите хмарами і дощ починає свою нудну мелодію по калюжам іграти. В цей час хочу стати журавлем. Піднятися до них в зграю і з чарівною їхнею піснею вернути своє кохання...Весною я їх знову побачу. В цю пору року вони летять з заходу на схід
|
 |
Це місто, заселене тінями літа,
ці вулиці, стерті до голого ліктя,
ці вікна, що впали у вічність очима,
і це перехрестя за світу плечима
нагадує сни, що зблудили у яві -
напівнезабуті,
напівнеласкаві...
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
