Писала цей вірш на тему повені 2008 року, щоб люди замислились нарешті про те, як вберегтися від неспинної стихії, що треба любити свою землю, піклуватися про неї та робити висновки зі своїх минувших бід. Але, нажаль, повені повторюються. Окрім того, щоб заробляти на цьому зайву копійку, влада нічого не робить. Прикро, що усі терплять та продовжують жити в таких умовах. Можливо, це просто наша лінь-матінка, що не дає нам взятися за роботу і довести усе до ладу?