Часом находить такий сум,,хочеться повернутися в дитинство..щоб матуся пригорнула до себе..Зрозуміла ,обігріла..І тільки в цей час починаєш розуміти її настанови..поради..її підтримку..В цей час, коли ти вже сама мама,і ти, це саме віддаєш своїй дитині.І так само ,чекаєш свою дитину до дому...
Творча група волонтерів"СЕРЦЕ ПАТРІОТА"розпочали благодійне виготовлення 3D книг у дополіграфічному варіанті для всіх літераторів України та зарубіжжя, у яких є твори про події революції гідності 2013-14 рр.
сторінка: Вірші про сім'ю
| АВТОР ТВОРУ:
Валентина Попелюшка
Яблуня Вгніздиласьяблуня, стара і одинока У кінці саду. Тиха і німа … Сховалась, мабуть, від чужого ока, - Тепер її потріпує зима… Ламаєвітер крила їй лелечі, Мороз вкриває інеєм гілки… А сіра пам’ять струшує на плечі Немов сніжинки, вицвівші роки… Нема сусідів, подружок немає, І голосів пташиних теж нема… То ж вітер злий гілки їй і ламає, Вона ж бо крайня… Та іще й сама… І нікому сердегу пожаліти, - Частенько в землю скапує сльоза… А коли квітом вкриються їй віти, - Всіх полонить незаймана краса… Тоді літають бджоли-медоноси, Такі кумедні, сильні і святі, - Але вона нічого в них не просить У цім шаленім, прикрому житті. А потім осінь. Яблука червоні Постукують в саду і ніч, і день, Або кладе прохожим їх в долоні, Й подяки не чекає від людей… А коли чує вересня розмову, - Міняю сукню: світлу – на руду… І поринає в сутінь вечорову: Така вона страшна у цім саду… Отож сховалась від чужого ока, Її душа зітхає крадькома… Бо все життя, як палець – одинока, Сама у світі цім. Сама. Сама. Сама…
